Без мови не існує жодної нації у світі: без російської мови не існувало б Росії, без польської — Польщі, без української не буде України. Окупанти будь-якого кольору завжди нищили державність і незалежність через заборону мови як основи існування нації. Відомо: народ, який не хоче і не вміє захищати свої інтереси, захищатиме чужі і стане рабом панівної нації. Неможливо повірити в те, що частина українців добровільно, демократичним шляхом віддала країну, свій добробут, свободу і національну гідність у руки неосвічених, аморальних людей. Для яких Україна — територія, де можна безкарно займатись корупцією, брехнею, прийти до влади і стати найбагатшими олігархами у світі.
Наруга над мовою зібрала перед Українським домом молодих, юних патріотів України, які готові, як і воїни Української повстанської армії, служити Україні, українській нації до загину. Хочу засвідчити: за часів диктатури Сталіна, навіть у тюрмах і в таборах, влада негайно реагувала на голодування протестувальників. Так було під час Норильського повстання та страйку на золотодобувній шахті, на Колимі. Реагувала не тільки адміністрація табору, але й вищі посадовці: генерали ГУЛАГу, співробітники прокуратури, ЦК партії. Сьогоднішня влада не спроможна до діалогу з українським народом, людського ставлення до протестувальників.
Не всі українці розуміють, що в них залишилось забрати тільки мову і землю, а все інше (економіка, фінанси, теле-, радіопростір) уже давно в чужих руках. Недолугі політикани думають, а деякі з них вірять, що українське суспільство стерпить таку наругу — не стерпить! Це показує протест і голодування молодих, юних українців, і не тільки в Україні, але й у всіх країнах, де живуть українці, від Австралії, Канади, США до європейських країн і навіть Азії. Доречно нагадати українофобам і слугам чужих інтересів, що українську мову нищили і забороняли протягом чотирьох століть, але вона вижила, живе і буде жити вічно, як вічно буде існувати Україна і українська нація.
Час істини настав! Об’єднатись україномовним і російськомовним українцям, щоб разом будувати європейську українську Україну. Нас дуже тішить, що європейці, які приїздили на Євро-2012, були приємно здивовані привітним, толерантним, доброчинним українським народом, який нічим не гірший, ніж інші європейські народи. І дуже збентежені феодальною азіатською владою. Нормальні українці і європейці давно переконались, що влада, яка втратила зв’язок з народом і опирається на штики, завжди приречена, як би вона не закручувала гайки. Тут вже не допоможуть ні величезні гроші, ні примітивна пропаганда, підкуп, навіть суцільний терор. Народ, вставши з колін, не може більше животіти в клановій системі та оплачувати зі своєї кишені розкішне життя владних структур та давати 17 мільярдів гривень на знищення української мови.
Сьогодні політв’язні згадують свої молоді буремні роки, коли вони в тюрмах, таборах голодували, щоб захиститись від свавілля влади та наруги над національною гідністю й українською мовою. Ми вірили і віримо в перемогу правди, справедливості та відродження української мови на всіх теренах України. Тільки треба пам’ятати безсмертні рядки Сидора Воробкевича: «Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має».
