Олександр Громов добре висвітлив недоліки керівництва держави. Але, на жаль, все складніше. І навряд щось зміниться, навіть якщо в усі райони України надіслати таких людей, як «перший секретар райкому партії», про якого пише автор. Народ ніяк не може розібратися, яка політична сила буде турбуватися про українців, їхню мову, культуру, державу.
Тому він правий, що єдиний вихід — це обрання націоналістичних, патріотичних сил. Всі інші здатні лише використовувати нашу державу для своїх цілей.
Тому зараз стверджують, що у «тіні» ще два бюджети. Цей тіньовий бізнес утримує всі партії та фракції Верховної Ради, має вплив на Президента та фактично призначає уряд України і місцеву адміністрацію.
Зараз ніхто і не приховує, що найвищі посади в керівництві держави отримали ті, хто здатен лише нашкодити Україні. Це стосується як питань мовної політики, так і освітньої, культурної, особливо у південно-східних регіонах. Хіба це можливо, щоб при кількості «русских» дітей менше 13%, у 35% вузів України викладання йшлося російською мовою? Яка ще національність в Україні має на 100 тис. населення одну національну школу? (На 600 тис. українського населення Криму — 6 українських шкіл).
Але український націоналізм має бути націоналізмом Київської Русі, тобто, об’єднувати всіх східних слов’ян та інші народи, які вважають Україну своєю батьківщиною і працюють на її зміцнення. Безумовно, правий О.Громов: треба карати усіх, хто виступає прямо чи безпосередньо проти держави України, а от щодо мір покарання потрібно ще поміркувати. Створення національної слов’янської партії до наступних виборів — це основне завдання суспільства. В Україні є патріоти, відносно молоді та популярні особи. Але потрібен якийсь обов’язок для вступу до партії. Щоб не було так, як з «Нашою Україною», в якій згодом виявилися ті, хто діяв проти України та самого Президента, хоча клялися у вірності йому.
Треба не приховувати, а прямо казати: «Пане Азаров, або говоріть державною мовою, або звільняйте місце». Іншим: «Або 60% газет державною мовою, або закривайте видання — тим паче, що більшість газет «нічого для розуму не дають». Народ повинен знати всіх, хто діє проти українців і слов’ян, якими б гаслами вони не приховували свої дії.
