Шановна редакціє!
Iз задоволенням прочитав у «Дні» №207 і №211 лекцію доктора історичних наук Валерія Степанкова «Актуальні проблеми Української національної революції 1648 — 1676 років», з якою він виступив у Національному університеті «Острозька Академія».
Я впевнений, що ця лекція має особливе значення для України сучасної.
По-перше, підтверджується думка, що український народ досяг найвищої та найголовнішої для кожного народу мети — здобув незалежність. За неї віддали життя мільйони українців. Треба пам’ятати, що багато народів і досі не досягли і лише мріють про це.
По-друге, дійсно, негаразди в Україні в значній мірі пов’язані з тим, що владні структури та бізнес, на жаль, керуються не національними інтересами держави, а, переважно, особистими — фінансовими та кар’єрними.
По-третє, дійсно, немає згуртованості еліти в Україні. Але, на мій погляд, так склалось тому, що до влади прийшла в основному номенклатура колишнього СРСР, яка раніше вірно служила метрополії, а зараз почала збагачуватися за рахунок власного народу. Але, безумовно, діють і об’єктивні фактори, бо як Росія, так і інші країни не зацікавлені, щоб у них був конкурент. Тому вони підтримують розбрат серед української еліти за допомогою релігійних, національних, класових розбіжностей.
По-четверте, ідеологія меншовартості і малоросійства охопила великі кола політологів, письменників, журналістів, політиків, які самі сіють розбрат: то сперечаються, яка релігія краще; то поділяють Україну на Західну і Східну; то не хочуть відкривати українські школи у Криму; то перешкоджають розповсюдженню українських ЗМІ і виданню українських книг. Гадаю, що багато хто так діє, бо зробив щось негарне для України, її народу і культури ще за часів СРСР і боїться, що його можуть викрити, якщо він буде дуже вболівати за Україну, її мову і культуру.
По-п’яте, в Україні майже не функціонує місцеве самоврядування, бо не вистачає фінансів, а колишня номенклатура керується старими методами управління державою. Тому, на мій погляд, і центральна влада функціонує слабо, не може зібрати податки з 2/3 економіки, не може перекрити контрабанду, не може прийняти закони, які стимулюють виробництво, не може захистити здоров’я народу.
Шосте: не закладаючи до бюджету кошти на зарплату, достатню для виховання хоча б однієї дитини, уряд тим самим планує вимирання власного народу. Без дітей не буде і держави. А хіба народ, який ледь животіє і вимирає, може зміцнювати державу? Тому потрібна влада, яка не тільки забезпечує себе, але й надає можливість своїм громадянам працювати на користь України і мати гідну зарплату.
Сьоме: недоброзичливці незалежної України замовчують енергію, стійкість, героїзм і самопожертву українського народу. Вони не тільки мовчать про звірства сталінського режиму, який репресував і винищив штучним Голодомором мільйони українців як в Україні, так і у суміжних з Україною регіонах, заборонив усі українські освітні і культурні заклади за межами України, зменшив їх кількість і у самій Україні, але й наліплюють ярлик «фашистів» українським юнакам, які віддали своє життя за незалежну Україну. Це вже справжнє лицемірство й антиукраїнська діяльність. На жаль, вона, незважаючи на порушення законів, не забороняється. Я повністю згоден з Валерієм Степанковим, що немає сенсу використовувати в нашій мові безліч іноземних термінів, часто незрозумілих, і лише для того, аби показати, що автор його знає і розуміє. Це стосується і ЗМІ.
Я вважаю, що лекцію шановного професора В. Степанкова і викладені в ній уроки історії патріотично налаштовані партії повинні взяти на озброєння у своїй діяльності.
І насамкінець хочу звернутися до всіх, хто має великі гроші. Ви спроможні багато зробити для України та її народу — то робіть. І зостанетеся навіки у пам’яті народу, як зостався у пам’яті українців Богдан Великий. Бо як пише Біблія: «Оце Моя заповідь — щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив». «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів свої» (від Св. Івана 15.12-13).
