У Києві на вулиці Щусєва скромно живе чудова жінка Зінаїда Євстафіївна Мар’янська. Вона — колишня вчителька географії, класний керівник 10-Б класу середньої школи № 2 міста Чернівці. 25 травня їй виповнилося 95 років. Для свого поважного віку Зінаїда Євстафіївна чудово виглядає, добре рухається. Ще недавно вона щодня ходила пішки по декілька кілометрів на день. Вулицями Києва...
Минулого року Чернівці відзначали своє 600-річчя, і це допомогло зібрати на зустріч у рідному місті учнів 10-Б класу випуску 1970 року. Життя розкидало колишніх однокласників по всьому світу: вони живуть і працюють в Україні, США, Ізраїлі, Канаді, Росії і навіть в Австралії. Тому не передати тих почуттів, які відчули ми при зустрічі через 38 років! Сльози радості наповнювали очі всіх колишніх хлопчиків та дівчаток — тепер солідних дорослих людей. Сивина, зморшки, зайві кілограми лише в перший момент трохи хвилювали кожного, а далі вирій спогадів відносив усіх у дитинство. Всі чекали і готувалися до зустрічі, план якої був розписаний по годинах. Фотографій було зроблено більше як півтори тисячі. Протягом тижня на сон залишалися лічені години, а при розставанні всі зрозуміли, що час пролетів так швидко, а основного і не сказали...
Єдине, що затьмарювало цю зустріч — те, що не було поруч улюбленого класного керівника Зінаїди Євстафіївни. Але її вік — солідний аргумент, і тому було вирішено: приїхати до неї в Київ. Море любові, вдячності, поваги і захоплення принесли колишні учні в будинок, де сьогодні мешкає Зінаїда Євстафіївна. Її учням зараз стільки, скільки було їй у рік випуску класу. Дивно те, що вона пам’ятає імена та прізвища всіх своїх учнів, а також їх батьків, братів та сестер. Пам’ятає і те, що вже стерлося з пам’яті її учнів. Зінаїда Євстафіївна завжди жила життям своїх вихованців, знала їх печалі та радості, а коли було потрібно, приходила на допомогу. Навіть якщо хтось був не правий, вона відстоювала його, а потім віч-на-віч розбиралася в проступках, і це виховувало нас на все життя. В школі та в походах вона була разом з учнями, і між собою ми ласкаво називали її «наша Зіночка».
Шкільні турботи не заважали Зінаїді Євстафіївні ростити і виховувати дочку Олю, в сім’ї якої вона тепер живе. На превеликий жаль, чоловік Мар’янської — Федір Миколайович Клубін, теж вчитель, інтелігент, ерудит, красномовний лектор і прекрасна людина — помер у 1953 році. І відтоді головними цінностями для Зінаїди Євстафіївни стали дочка, школа і .... театр — нездійсненна мрія юності й любов на все життя. Якби життя не внесло свої корективи — вона вступила і вчилася у театральному інституті, але за вимогою батька залишила навчання. А могла б стати видатною актрисою. Дуже скромна в побуті, вона в той же час дуже вимоглива до себе. Одягалася завжди стримано, але «з родзинкою», її смак відносно одягу, зовнішності й зараз захоплює.
У Зінаїди Євстафіївни є величезне багатство — дочка, двоє онуків і п’ятеро вже дорослих правнуків. Крім того, в неї ціла армія вдячних колишніх учнів; про таке багатство лише мріють люди. Життя цієї чудової жінки позначено безліччю «зоряних» знайомств: вона була знайома з Михайлом Ісаковським, товаришувала з видатною російською балериною Надією Павловою, а дев’ятимісячного Едіка Хіля (майбутнього співака), сина своєї подруги, колисала на руках. І хоч у народному театрі в Чернівцях при Будинку вчителя Мар’янська грала провідні ролі, але «зоряною хворобою» не захворіла.
Хочеться побажати Зінаїді Євстафіївні здоров’я, радості життя, відчуття любові й поваги рідних та близьких, підтвердження безмежної вдячності її учнів. На 100-річний ювілей своєї класної вчительки колишній 10-Б обіцяє знову приїхати, щоб разом відзначити іменини Педагога і прекрасної Жінки з великої літери.
За дорученням колишнього 10-Б класу Тетяна ТКАЧЕНКО, м. Київ
