Виглядає на те, що люди геть чисто збайдужіли до політики. Бо жоден із опитаних навіть і словом не обмовився про діяльність органів державної влади. Ані пари з вуст! Натомість людей емоційно наснажують життя і творчість Василя Стуса, а ще — робота, сім’я, погода і підготовка до Великодня. Зрештою, судіть самі.
Таїсія ЛИТВИНЕНКО, народна артистка України, актриса Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької, режисер і педагог:
— У мене все добре. Залюбки подивилася «Стусове коло», яке мандрує цілою Україною, а вчора «котилося» по нашій заньківчанській сцені. Дуже рада, що знову гостює в мене синочок Назар. Готувалася до його приїзду: зварила пісний борщик із квасолею, насмажила налисників із картоплею та грибами... А поганого?.. Нема чого журитися. Я жива, здорова, слава Богу. Активно працюю. Маю гарних учнів. Зараз готуємо з ними на камерній сцені нову виставу — «Киці-миші» за п’єсою одеського драматурга Олександра Марданя. Думаю, глядачеві сподобається!
Галина ІВАСЮК-КРИСА, невропатолог, сестра легендарного композитора Володимира Івасюка:
— Що поганого? Похворіли внучата. Але більше хорошого. Я дуже зворушена серйозним, добрим концертом пам’яті Володі у Львівській філармонії «Відомий невідомий Івасюк». Організувала вечір Музична академія. Ми слухали твори Володі у виконанні прекрасної піаністки Етелли Чуприк. Грали також камерний оркестр Perpetuum Mobile і Біг-Бенд. Уся молодь, що брала участь у концерті, має чудові, красиві й вишукані голоси. Ще дуже тішуся з того, що нарешті після довгої зими маємо теплу та сонячну погоду. Але все ж найкраще цього і, безперечно, наступного тижня — загальний гарний настрій у передчутті великодніх свят.
Олексій КРАВЧУК, заслужений артист України, директор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса:
— У нас, дякувати Богу, все добре. Театр щойно повернувся з Любліна (Польща), де в межах триденної мистецької презентації Львова ми показували виставу «Марко проклятий». Це драматична симфонія за поезіями Василя Стуса. Нас гарно приймали. Вже маємо запрошення приїхати з цією ж виставою до Любліна у червні. Що ще хорошого? Міська рада виділила гроші на ремонт нашого театру, тож уже цього року вдасться привести до ладу деякі наші приміщення. Також міська рада виділила кошти на виставу за творами Ігоря-Богдана Антонича. Вже почали репетиції вистави за Володимиром Винниченком «Між двох сил». Ставитиме її художній керівник театру Володимир Кучинський. Прем’єру плануємо на осінь. Фантастичні враження я отримав кілька днів тому, коли ми разом із колегами-курбасівцями їздили на велосипедах до джерела у Раковець (це одне із найвідоміших сіл Пустомитівського району, де б’є джерело з лікувальними властивостями, як кажуть у народі — «зі святою водою». — Т.К.). Діти мої здорові. Ася успішно гризе граніт науки в Академії друкарства, де вчиться на ілюстратора. 13-річний Андрій спромагається поєднувати навчання у школі з виступами в театрі: грає у виставі «Хвала Еросу», а в програмці він записаний вже як Кравчук-4, бо продовжує нашу акторську династію. Найменшенька чотирирічна Сашенька успішно вчить англійську і французьку мови. Як бачите — суцільний позитив.
Михайло ТКАЧУК, режисер-кінодокументаліст, лауреат Шевченківської премії 2008 року:
— Оце пограв з малими у футбол і вивернув ногу, та так невдало, що аж відкритий перелом. Мені зробили операцію, тож я зараз у лікарні. Це погана новина. А з іншого боку, коли з тобою щось трапиться, треба ставитися до цього так, немовби це Господнє попередження — значить, щось тебе й цікаве чекає. Для мене це зустрічі з новими людьми. Звичайно, складно, всім складно, але все воно для чогось робиться. Завжди треба бачити, що кожна хмара, як у тій англійській пісні, має свою срібну ниточку, котра показує, що сонце вже скоро з’явиться. Думаю, до всього треба ставитися з достатнім гумором і весь час вдивлятися в життя... Був на дуже цікавому кінофестивалі «Український контекст», який проходив у Києві. Вдалося подивитися багато цікавих документальних фільмів з усього світу, якраз по моєму фаху, поспілкуватися з продюсерами і режисерами із Південної Африки, Польщі, Нідерландів, Німеччини. А ще дуже приємно, що було багато молоді. Це величезна користь для них. Я теж працюю з молоддю і думаю, що для них це буде добра школа. Мене запросили на один фестиваль, шкода, що не зможу поїхати. Можливо, вдасться відправити когось з моїх учнів. Нещодавно ми відзначали 70-річчя чудового актора Олега Васильовича Комарова в Театрі російської драми ім. Лесі Українки. Приємно, що встигли зробити для нього невеличкий фільм. Цим порадували свого друга. Я зараз дещо відірваний від подій у нашій державі, але мені здається, що є зближення між Президентом і прем’єр-міністром. Думаю, що вони цей шанс використають на добре. В країні надія завжди є, будемо думати, що з весною прийде до нас усе нове. Весна завжди приносить надію, хоч як би нам було.
