У «Дні» № 136 шановна Клара Гудзик запропонувала читачам відгукнутися на публікації про роль, яку повинні сьогодні відігравати всі наші церкви в процесах консолідації суспільства. Що можна сказати, прочитавши статті Клари Гудзик «Перестаньмо шукати винних у глибинах історії», Олексія Браславця і Олега Гавриша «Під лежачий камінь вода не тече», Миколи Клинового «Роздвоєна духовність»?
На жаль, уже багато століть не існує жодної християнської церкви, яка б не засуджувала всі інші, не казала б, що лише вона дає «життя вічне», а всі інші — або взагалі не церкви, або вони неканонічні, а тому незаконні тощо. Стосунки між християнськими церквами, з одного боку, та іудеями і мусульманами — з другого, ще складніші.
Нещодавно на ТБ священики УПЦ МП доводили, що не тільки УПЦ КП неканонічна, але й католики неканонічні, не кажучи вже про мусульман та іудеїв. Католики, зі свого боку, не визнають рівною православну церкву. Тому цікава відповідь молодої протестантки з України. На запитання: чому вона стала протестанткою? — вона відповіла: «А чим краще московське православ’я або римський католицизм?»
Церкви в Україні не консолідують суспільство, сіють розбрат на шкоду своїм прихожанам. Я не бачу, щоб якась із християнських церков поступилася іншiй, хоча б погодилася, що всі церкви рівні перед Богом. Але я впевнений, що для Бога й суспільства не важливо, до якої церкви належить людина, важливо — чи з любов’ю вона ставиться до людей, до їхніх культур і мов.
Краще, щоб центри церков були в Україні, щоб не було зовнішнього впливу на віруючих.
Мені здається, що роль християнських церков як в Росії, так і в Україні дещо перебільшена. Тільки 51% опитаних у Москві назвали себе православними, але багато з них не відвідують храми, не моляться, вірять астрологам, ворожкам, чаклунам та відьмам. Вони визнають своє «православ’я» як атрибут культури та належності до російської нації. Тому деякі священики вважають нинішній стан речей критичним. Гадаю, що не набагато краще становище в українському православ’ї.
Для консолідації суспільства в Україні треба, по-перше, всім церквам визнати рівними перед Богом усі релігії, які офіційно існують в Україні, а по-друге, всім православним церквам України на Соборі об’єднатися в одну помісну, самостійну церкву з центром у Києві, відкіля й поширилося православ’я на Русь.
