Історія — це відповідь на одвічне запитання «Хто ми є?». Знаючи й пам’ятаючи минуле нашого краю, ми розуміємо — усіх нас поєднує глина. Саме великі поклади цієї породи й визначили долю маленького містечка Опішне, що в Полтавщині, стати столицею українського гончарства. Тут здавна цінують і шанують це правічне ремесло, передають знання і вміння з покоління в покоління.
2011 року Національний музей-заповідник українського гончарства започаткував створення Стіни гончарної слави України. Вона покликана зберігати пам’ять про славетних українських гончарів і тих, хто всіляко підтримував і популяризував гончарство. Цього року Стіна поповнилася двома новими меморіальними дошками (автор — Володимир Цісарик, Львів), офіційне відкриття яких відбулося 25 вересня.
Одну з них присвячено славетній опішненській гончарці-малювальниці Парасці Біляк (1914—2001). Жінка все своє життя присвятила улюбленій справі. Працювала на заводі «Художній керамік», де оздоблювала глиняний посуд у техніці ріжкування з використанням рослинної орнаментики.
Параску Біляк згадували тільки теплими словами. На офіційне відкриття меморіальної дошки завітала внучка малювальниці — Олена Біляк. «Я її пам’ятаю завжди усміхненою й радісною, — розповіла жінка. — Щиро дякую за те, що не тільки зберігаєте гончарну спадщину країни, але й повертаєте родини до їх коріння».
«У неї мотиви наче такі ж самі, як і в інших, але вона трактувала їх по-своєму. Дуже полюбляла крупні елементи, але відчувала форму. У неї не було зайвих елементів», — так про творчість мисткині розповіла керамолог, мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства Олена Клименко.
Іншу меморіальну дошку присвячено навчальним закладам, які діяли в будівлі Кричевського-Лебіщака. Дивовижна історія діяльності цих закладів розпочалася із заснування 1894 року першої в Наддніпрянській Україні Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні, метою якої було навчання гончарів удосконалених прийомів обробки глини, виготовлення й оздоблення глиняних виробів. «За недовгий період існування майстерні вона встигла закласти основи тих мальовок, які сьогодні спостерігаємо на наших глиняних виробах, цих зооморфних оздоб, якими ми вирізняємося з-поміж інших гончарних осередків», — зазначила керамолог, історик, етнолог, педагог, доктор історичних наук, заслужений працівник культури України Людмила Овчаренко.
Відкриття меморіальних дощок — це знакова подія в історії України, адже саме так ми зберігаємо пам’ять про славетні постаті українського гончарства, які долучилися до формування мистецької спадщини країни.
