Активність, з якою наші читачі відгукнулися на запропоновану анкету «Дня», свідчить не тільки про вашу увагу до нашої роботи, що приємно, а й про громадську небайдужість, про бажання повноцінного спілкування і, зрештою, про зворушливе почуття довіри до газети, яке виказують ваші листи.
Сьогодні ми друкуємо відгук Н. Дзюбенко, який прийшов першим із численних відповідей на запитання анкети «Дня» і який вразив нас не лише влучністю пропозицій. Ми чекаємо на ваші відгуки. Їх докладний огляд ми пропонуватимемо вам у наступних номерах.
1. Чому ви читаєте газету «День»? Чим ми, по-вашому, відрізняємося від безлічі інших видань України?
Газету читаю, бо цікаво. Її сторінки не так залиті тоннами крові, не так завалені трупами, як багато інших видань. «День» вирізняється аналітичним спрямуванням, що є рідкістю. Ми взагалі навчилися зубоскалити, пліткувати, а думаємо рідко. «День» — газета мисляча.
2. Чи дають вам публікації «Дня» уявлення про те, що насправді відбувається в українській політиці, економіці, культурі, соціальній сфері?
Однозначно — політичні, економічні, соціальні процеси висвітлюються широко і компетентно. Культура однозначно — «ні». Часто не можна збагнути, про що мова. Тямковитих статей про процес у літературі, про книговидавничу справу, художників, музикантів нема. Не кажучи вже, що за бортом — археологія, історія, опера, оперета і багато чого іншого.
3. Які теми в нашій газеті, на ваш погляд, висвітлюються недостатньо, а яким приділяється дуже багато уваги?
Мало уваги приділяється простій людині. Просто бабі Насті, яка пережила голод, війну, добрела до ХХI ст. Їй є про що сказати. Просто тридцятилітній одинокій мамі. Як їй ведеться? У «Дня», як правило, одні зірки, мало просто людських доль.
4. Про що б ви хотіли прочитати в найближчих числах газети?
Хотілось би прочитати інтерв’ю з Ніною Матвієнко, Богданом Ступкою, Іваном Драчем, Іваном Марчуком, Раїсою Кириченко, майстрами з Петриківки, Опішні, Коломиї. Багато чого хотілося б.
5. Хто ваші улюблені автори в газеті «День» і чому?
Обожнюю Ірину Клименко, Вiктора Зам’ятіна, Клару Гудзик. І звичайно ж, Мейса.
6. Що в житті України в році, який минає, ви б назвали «подією року»? А «розчаруванням року»? Чого ви чекаєте від року 1999-го?
Подією для мене стало твердження Президента, що «намітилися позитивні зрушення». Цілий день тішилася. «Розчаруванням року», звісно ж, стало падіння гривні. А чекаю, звичайно ж, зарплати.
I
№249 25.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
