Із великим задоволенням прочитав враження експертів «Дня» від інавгурації Віктора Януковича («День» №34—35 від 26—27 лютого 2010 р.).
Найбільше вразила мене думка першого президента України Леоніда Кравчука. Зокрема, він відзначає: «Перше враження від інавгурації — порожня зала Верховної Ради. Я думав, що вона буде заповнена, а так складається враження гнітючої тиші.
Дуже обмежена інавгураційна промова, надзвичайно коротенька, на мою думку. Ющенко мав би прийти. Я — ні. Кучма прийшов, для нього це — так, просто подивитися. А присутність Ющенка — принципова, це б означало, що він передає владу».
Я не можу погодитися з наведеними думками першого президента України.
По-перше, відповідно до Конституції України звання президента України зберігається за ним довічно.
По-друге, в тексті присяги президента України є такі слова: «...виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».
Всі президенти зберегли звання президента України й, відповідно, державні дачі, машини, охорону, обслуговуючий персонал за державні кошти, а текст присяги дуже швидко забули. Скажіть, будь ласка, невже порожня зала Верховної Ради під час інавгурації сприяла піднесенню авторитету України у світі й відповідала інтересам усіх співвітчизників? То чому ж тоді з трьох президентів лише Леонід Кучма інтереси держави поставив вище за власні? На мій погляд, саме перший президент як патріарх української політики мав би звернутися і до Віктора Ющенка, і до Юлії Тимошенко, і до фракції БЮТ з пропозицією обов’язково прийти на інавгурацію, бо те, що вони зробили, — це є неповага до українського народу. А Леонід Макарович, на жаль, не тільки не звернувся до Ющенка й Тимошенко, а й сам не прийшов.
Також не можу погодитися з висновком Леоніда Макаровича стосовно інавгураційної промови. На відміну від того кандидата, який завжди дуже довго говорив, але нічого корисного для держави не зробив, довіреною особою якого був Леонід Макарович, інавгураційна промова Віктора Януковича була короткою, але дуже конкретною та ясною. За багатослів’ям завжди намагаються щось приховати.
Серед опублікованих думок експертів мені найбільше сподобався погляд Євгена Грицяка — його висновок був найкоротший, але найбільш точний: «...незважаючи на почуття та сумніви, на інавгурацію мали прийти і Ющенко, і Верховна Рада в повному складі. Вони мали показати, що поважають волю народу. Цією самою волею були обрані й вони.
З одних президентських рук до інших країна переходить у жалюгідному стані. Економічна, політична, духовна криза, але найгірше те, що ми протистоїмо одні одним — Захід Сходові. Треба, щоб до влади нарешті прийшов політик, який зміг би стерти ці розмежування. Не указом — а мудрою справою. Щоб ми врешті-решт зрозуміли, що і Схід, і Захід — це два крила одного птаха. На одному крилі птах не полетить».
Чи зможе Віктор Янукович подолати розкол у суспільстві, залежить від кадрової політики глави держави. За час перебування на посаді глави держави Віктора Ющенка розкол не тільки не зменшився, а й значно поглибився. І його головною помилкою була не тільки Тимошенко, а всі ті куми, свати, брати та любі друзі, які призначалися на високі державні посади не за рівнем професійної підготовки, а за ознакою особистої відданості. А принципи, за якими відбувалася роздача нагород, взагалі не піддаються осмисленню.
Зможе Віктор Федорович сформувати команду професіоналів з державним рівнем мислення і прийняття рішень — переможе ситуацію, повторить помилки Віктора Ющенка — ситуація переможе його.
Дуже хочеться, щоб Віктор Янукович подолав кризу, бо це буде в інтересах усіх співвітчизників.
