Нинішнє міжсезоння було відзначене чемпіонатом світу й розмовами про створення в Україні Прем’єр-ліги. Добре, коли є про що говорити й писати. Важко уявити, щоб десь в Іспанії й Португалії доля представництва в Кубку УЄФА вирішувалася б не на футбольному полі, а в кабінетах і на зборах. Цікаво, а якби голосуванням довелося визначати чемпіона України, то нам, напевно, не уникнути б «футбольної війни». А так — образили «Металіст», ну то хай собі. Але ж, на крайній випадо к, усе ж треба було провести додаткову гру між запоріжцями й харків’янами. Хоча й не так важливо, хто з них гратиме в Європі. Тому що з грою, що демонструється цими командами, там краще не показуватися. Ну та Бог із ним, з минулим. Нині новий чемпіонат привернув нашу увагу. У міжсезонні більшість команд здiйснили кадрові посилення. На цьому тлі хотілося побачити, чи зможе хтось наблизитися грою до грандів нашого чемпіонату. Поки не вразив ніхто. Хіба що «Арсенал», але поки зарано робити істотні висновки, хоча від команд, які посилюються гравцями типу Михайленка та Полуніна, глобального посилення гри годі й чекати.
Щодо наших лідерів, на мій погляд, гра «Динамо» виглядає дещо солідніше. Футбол «Шахтаря» виглядає дещо хаотично. «Динамо» глибоко трав мовано. І якщо «Шахтар» хоче утримати «шапку Мономаха», то йому треба бути гранично зібраним.
Я вважаю, гірники зуміли перемогти киян насамперед через талан. Містер Скала виявився для «Шахтаря» фартовим тренером. І мені, як уболівальнику донецького клубу, хотілося, щоб його фарту вистачало команді якомога довше. У той же час хочеться, щоб і у «Шахтаря» гра виглядала солідніше. Й щоб після забитого гола гравці не котили м’ячик полем, як у Запоріжжі, а щоб жителі Запоріжжя, Кривого Рогу або Полтави після гри могли сказати: «Так, ми грали з чемпіоном!» Адже так можна було раніше сказати після ігор з «Динамо». Кияни постійно тримали марку.
А від тих тренерів і фахівців, які говорять про втому наших футболістів, хотілося б почути відповідь на запитання: як такі ж живі люди грають у чемпіонаті, скажімо, Італії, який напруженіший за наш у багато разів, у Лізі чемпіонів і потім ще їдуть на чемпіонат світу? Створюється враження, що наші тренери шукають не нових методик підготовки футболістів, а виправдання невиразній грі своїх підопічних.
Шкода, що не вдалося провести в Україні «Матч зірок», який міг стати хорошим реквіємом пам’яті супертренера Валерія Лобановського. Валерій Васильович був Тренером. І саме гра, а не тільки посмертні нагороди, пам’ятники й промови, мала відобразити нашу пам’ять про нього. Гра на честь генія.
