Найбільшою поразкою українців протягом восьми років так званої «незалежності» є те, що борці проти колоніального промосковського режиму на Україні 60-х років пішли на співпрацю з комуністами, які входили до складу адміністрації колоніального апарату на місцях. До чого призвела ця співпраця з комуністами, українці мають нагоду бачити після восьми років фіктивної «незалежності». Держава в Україні зберегла всі риси абсолютної держави старого колоніального режиму. Із законсервованої комуністично-репресивної системи постав монстр «новозбудованої» держави Україна, як симбіоз комуністично-монопольної номенклатури з кримінальними кланами, котрі утворилися за часів Радянського Союзу.
Найбільше розчарування стосується стану гуманітарних наук, зокрема філософії та психології. В Україні продовжує панувати марксизм-ленінізм, точніше його методологія, на кафедрах гуманітарних наук, з його «духовно-практичним перетворенням світу», «оречевленням» і теорією відображення об'єктивного світу у свідомості людини. В Україні протягом восьми років так званої «незалежності» не було реакції на марксистсько-ленінську ідеологію, не виробилася нова світоглядна парадигма, як це сталося у колишніх країнах соціалістичного табору. Викладачі історичного матеріалізму, діалектичного матеріалізму та наукового комунізму, які здобули вчені звання й посади за тоталітарного промосковського режиму на Україні, продовжують читати лекції і публікувати статті та монографії, пропагуючи старий світогляд, старі методи викладання філософії, психології. Гуманітарні науки потребують нагальної декомунізації і розвитку в напрямку справжнього вивчення людини та пізнання світу.
«Надія на майбутнє», «віра в майбутнє» привчають до пасивності, до зняття із себе відповідальності за теперішній стан речей у державі, у вищій школі тощо. Віра, надія, любов мертві без справи. Ми живемо тепер, а не в майбутньому. (Це комуністи привчили нас вірити у «світле майбутнє», щоб люди не звертали уваги на те, що відбувається з ними тепер). Наша теперішність — це і є наше майбутнє. Наше теперішнє- майбутнє: українці і всі небайдужі повинні стати антидержавниками стосовно антиукраїнської держави (режиму Кучми-Пустовойтенка).
P.S . Про досягнення нічого сказати. Про досягнення можуть говорити поляки, чехи, угорці, прибалтійські нації, але не українці.
