Шановна і дорога Ларисо Олексіївно!
Цього листа пишу Вам із уже засніженої Карелії від імені українців Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури «Калина». Висловлюю Вам безмежну вдячність за те, що так послідовно, наполегливо й терпляче повертаєте для українського народу його правду. Низький уклін Вам і колективу газети «День» за проголошення 2012 року — Роком «Списку Сандармоху», за інформацію, яку з нетерпінням і жадобою вбираємо в Інтернеті з вашої газети.
Мабуть, не вистачить слів подяки всім, з ким спілкувалися під час наших нещодавніх відвідин Львова для участі в академії, присвяченій 75-річчю Великого Терору; всім, хто нам траплявся дорогою, коли ми відвідували також Жовкву та Крехівський монастир. Мої колеги мали щастя послухати оперу «Севільський цирульник» у чудовому Львівському оперному театрі. І хоч де б ми були, нас не залишали без уваги працівники МІОКу та робили все можливе й неможливе, щоб нам було добре! Навіть мої колеги-росіяни залишились у повному захваті від самого міста та людей. А щодо мене — то я купалась, ніжилась у Львові, бо (Господи, спасибі Тобі!) навколо мене, скрізь розмовляли українською!
Зауважу та підкреслю лише ще одне: Національний університет «Львівська політехніка» (МІОК) — єдина державна установа, яка на сьогодні достойно відзначила трагічну дату — 75-ті роковини розстрілу Українського Відродження. Низький уклін, щира подяка патріотові України, ректорові пану Бобалу. Низький уклін Вам, дорога пані Івшина за Вашу сподвижницьку працю.
Лариса СКРИПНИКОВА, почесний голова КРГТ «Калина»
