Шановна Ларисо Олексіївно!
Поведінка України останніх років в історичному аспекті повністю підтвердила визначення цього періоду Джеймсом Мейсом як пост геноцидний. А це, перш за все, під дією страхітливих чинників тоталітаризму: постійне відчуття всепожираючого страху, втрата пам’яті (соціокультурної, етнічної, історичної тощо), пригнічення та витравлення найкращих рис народу, які є невід’ємною складовою у створенні всякої нації, й української зокрема, ствердження принизливого комплексу меншовартості, малороса.
Тоталітаризм сповна використав прекрасні на загал такі риси українців, як безмірну терплячість, працелюбство та здатність до виживання, незалежно від обставин. Як результат дії комуністичного тоталітаризму українська нація навіть після вікопомного 1991 року — року проголошення Незалежності — вийшла хворою і скаліченою. Потрібні були титанічні зусилля тих, хто ще здатен допомогти у відродженні Нації.
До таких, безумовно, перш за все треба віднести Джеймса Мейса — Велику Людину. Воістину, мільйони українців, безвинно убієнних штучним Голодомором, вибрали Його. Він, як месія, першим кинув виклик тоталітаризму, назвавши Великий Голод в Україні 1932 — 1933 років його справжнім ім’ям — геноцид проти українського народу. Саме завдячуючи Його зусиллям світ здригнувся, побачивши справжнє обличчя сталінізму — комунізму — тоталітаризму, і, як наслідок, міжнародна спільнота сьогодні засудила їх, поставивши знак рівності між фашизмом і сталінізмом. Ми переконані, що неодмінно настане час Великої Розплати за гріхи проти України та українців — Нюрнберг-2 — над комуністично-сталінським режимом, тоталітаризмом.
Треба було мати якесь надлюдське серце, щоб побороти шалену зневіру, цькування на державному рівні, штучну обструкцію і повернути нашому народу Пам’ять, свою історію, примусити подивитися на себе немов зі сторони з гордістю, з вірою й переконаністю у можливість світлого майбутнього.
Саме такою Людиною з Великим Серцем був Джеймс Мейс.
А що ми, сучасні українці? Як ми віддячили цій Великій Людині, індіанцю, який за своєю суттю був більше українцем, ніж багато хто з нас, ввібравши у своє серце біль мільйонів? Певно, від цього воно передчасно й зупинилося...
Ми, українці, повинні хоч якось віддячити цій Людині, мов лікарю, який врятував нас від великої амнезії, повернув нам Віру, Надію й Любов до самих себе і започаткував велике одужання нації.
Тож, шануючи нашу улюблену газету День», яка дійсно стала сучасним провайдером ідей Джеймса Мейса, вірячи в її можливості, вважаємо, що саме їй необхідно, і це їй до снаги, почати кампанію щодо номінування Його на високе звання Герой України. Переконані, якщо матеріал буде надрукований, почнеться потужна кампанія читацької підтримки цієї ідеї. Кому ж, як не Джеймсу Мейсу, бути Героєм України? Питання риторичне.
Українці можуть бути вдячними. Хай Герой України — найвища відзнака нашої держави, присвоєна Джеймсу Мейсу посмертно, хоч трохи висловить нашу безмежну вдячність цій Великій Людині за її ще до кінця не оцінений Подвиг.
