Шановні кандидати у президенти України!
До вас звертаються ті, хто обов’язково прийде на вибори 17 січня. А ще ми — з тих кількох мільйонів, які п’ять років тому брали активну участь в Майдані, а потім — були спостерігачами в Донбасі, Криму, на півдні України. До речі, не дозволивши голосування на дому, ми тоді «обрізали» десь процентів 10—12 на користь Януковича.
Сьогодні, правда, нас, що не розчарувались в собі за ті пам’ятні дні, залишилось не так вже й багато.
За тиждень — знову будемо обирати президента. Майдану вже не буде. Його злякались всі — і ті, хто програв, і ті — хто виграв.
З кого будемо вибирати? Один — всім відомий «лідер», «інтелектуал» і «професор». Нікуди його не подінеш, бо це — кара Божа, якщо хочете. Питання в тому, хто буде в нього головним конкурентом. І не факт, що це буде Тимошенко. Не факт. На нашу думку, є кілька варіантів, якщо:
1. «Генерали» виборчих штабів та їхні патрони дослухаються до думок та настроїв Народу. Саме дослухаються, а не формують всім набридлі політтехнології та щедро оплачують «політ заробітчан».
2. Критично буде оцінено кожним із кандидатів свій результат.
3. Як це не гірко, а доведеться визнати, що програш — гарантовано.
Шановні кандидати! (Всі, крім сьогоднішнього Президента та його товариша ЯВФ). Ви всі пам’ятаєте, що в 1999-му році, коли було створено «Канівську четвірку», в народі піднімався настрій голосувати за Марчука. І Народ би його обрав, якби діюча верхівка не знайшла серед четвірки продажного. На сьогодні серед Народу головний настрій — відраза до гризні та бажання об’єднання. А тому в другий тур, з наростаючим потенціалом, може вийти той, хто спроможеться:
1. Об’єднати кількох так званих «кандидатів другого ешелону». Варіанти можуть бути різні. Важливо дати шанс вибрати нового, не дуже «замазаного» минулим.
2. Донести до Народу щирість своїх намірів, приміром, в наступній послідовності:
— ...ми щиро каємося в минулих помилках;
— ...ми вміємо вчитись і зробили висновки;
— ...ми об’єднуємось для роботи на благо Народу;
— ...ми публічно визначаємо свої майбутні обов’язки.
3. Попросити в Народу допомоги в роботі та визначити когось із себе на найвищий пост та найвищу відповідальність.
Усі наведені вище варіанти спрощуються, якщо за об’єднання публічно візьметься Тимошенко. Але цей варіант дуже малоймовірний, бо ми всі добре пам’ятаємо вибори мера Києва. А тому — здоровенні граблі на «розумні» голови чекають біля входу вже на Банкову.
Шановні кандидати! Об’єднуватись потрібно не «потім», а вже вчора. Бо буде пізно.
Ми (я та мої друзі) голосуватимемо в 1-му турі за Тягнибока (якщо, звичайно, хтось з «головних» не помітить грабель).
З повагою та за дорученням багатьох, Леонід КРАЖЕНКО, Київ
