Уважно слухав пряму радіотрансляцію заключного засідання Верховної Ради третього скликання, особливо виступи деяких переможців нещодавніх парламентських виборів і аутсайдерів цього марафону. Дійшов висновку, що роботу оновленого депутатського корпусу, певно, стрясатимуть гострі політичні баталії. А шкода, оскільки з виборами соціально-економічні проблеми самі по собі не йдуть і народне благополуччя механічно не підвищується. До того ж, усі обрані народні депутати обіцяли своїм виборцям зайнятися насамперед саме цими проблемами. Проте ідеологічні протистояння й взаємні докори тривають. Хоча має бути напружена спільна законотворча праця.
Надто об’ємним є портфель незавершених законопроектів, що передається оновленому депутатському корпусу. Серед них чимало невідкладних законопроектів соціальної проблематики. Звичайно, при детальному їх розгляді не уникнути певного напруження пристрастей у парламентському залі. Але головне — не допускати при цьому вибуху емоцій та перенесення центру уваги на нескінченні політичні дискусії. По суті, такі суперечки лише гальмують складний законотворчий процес і соціально-економічні перетворення. Замість них, на мій погляд, слід виявляти більше практичної діловитості в суспільних інтересах. Чим критичніше, суворіше й вимогливіше ставитимуться до самих себе й колег по депутатському корпусу керівники парламентських фракцій, комітетів і інших структур нашої Верховної Ради, тим здоровішою й прецездатнішою стане її оновлений організм.
Перед Верховною Радою четвертого скликання стоять вельми відповідальні завдання щодо консолідації життєво важливих інтересів широких верств багатонаціонального населення України. Як пересічний громадянин розраховую на адекватне усвідомлення своїх обов’язків народними обранцями.
Звісно, кожний парламентарій, крім законотворчості, має всіляко допомагати рідному округу в розв’язанні регіональних проблем, відстоювати інтереси своїх виборців. Хоча набагато легше — просто обіцяти. Але про повторну довіру таким «народним обранцям» не може бути й мови.
