«Ми про мову вже не публікуємо», — сказав мені редактор однієї газети.
Ніби й справді — десять років незалежності говоримо, що треба розмовляти рідною мовою. Скільки можна? Але ж за ці десять років Україна в цілому не повернулася до рідної мови. Ця проблема існує, отже, її не можна замовчувати.
Згадаймо роки, що передували проголошенню незалежності, та й перший час по тому. Тоді лунали голоси, що, мовляв, говорив би українською, але ж із ким? Усі ж розмовляють російською, то чому я маю бути білою вороною, чому маю виставляти себе «сільським дурником» на посміховисько? Отакі-от сором’язливі люди. Ну, сором’язливим треба допомогти.
І ось держава почала робити несміливі кроки, створюючи україномовний простір. І відразу ж маска «сором’язливого інтелігента» злітає, і чується волання українофоба: чому ми повинні думати, говорити в сім’ї, з друзями однією мовою, а «на людях» силувати себе осоружною українською?
А чому це ви, живучи в Україні, не повинні думати й розмовляти українською мовою? Математик Андрій Бурлюк («День» від 27.07.01) не помічає, що його аргументи недоречні. Він дивується, чому українці мають розмовляти українською мовою, у той час як американці не розмовляють американською, а австрійці — австрійською. Невже пан Бурлюк не знає, що ні американської, ні австрійської, ні канадської, ні австралійської мов не існує? А українська є. І українці мають право розмовляти рідною мовою і перебувати в україномовному просторі.
Це сьогодні українофоб вимагає лише дозволити йому розмовляти його улюбленою російською. А завтра він заявить українцю в Україні: «Разговаривай со мной на общепринятом». Так було, та й тепер ще трапляється.
Мова належить до явищ культури і, як культурна пам’ятка, мусить охоронятись законом. За кордоном це прекрасно розуміють. Нещодавно одна київська газета повідомила, що в демократичних Сполучених Штатах Америки в одній фірмі звільнили з роботи двох жінок лише за те, що вони під час обідньої перерви — тобто у свій вільний час — дозволили собі порозмовляти своєю рідною іспанською мовою. Звільнені звернулися до суду. Але суддя визнав причину звільнення поважною.
У Франції, Польщі прийнято закони про штрафи за вживання іноземних слів, відповідники яких є у рідній мові. Чехи, здобувши незалежність, швидко витіснили німецьку мову й повернулися до рідної.
Україні давно слід взяти приклад з цивілізованих країн і в мовному питанні.
Це добре, що «День» надає свою трибуну представникам різних думок. Але дивує й обурює, що люди, які вважають себе інтелігентами, можуть відверто виступати проти української мови в Україні.
