Безперечно, «День» є найголовнішим націєтворчим чинником на журналістському полі. Давно купую і читаю п’ятничний номер і пропагую його серед рідних і знайомих. Донька моя передплачує його (у неї більше можливостей). Придбала кілька ваших книжок, зокрема «Повернення в Царгород», на презентації якого ми з донею побували у Львівському палаці Потоцьких.
Якби справді ми вдумливіше вчитувалися у серйозні попередження в газеті, глибше аналізували свою історію, то, мабуть, уникли б багатьох проблем сьогодення.
...У країні відбувається щось геть незрозуміле. Телеканали нібито почали створювати національну кінопродукцію. Чому ж тоді всі фільми створюють мовою агресора? Українська мова не придатна для цього? Такого не було навіть у глухі радянські часи! Адже мова і є найосновнішою ознакою національного культурного продукту — чи то кіно, чи пісня, чи музика.
«Інтер» ще подає український переклад у титрах, а «плюси» (ніби прогресивніші!) й того не роблять. Що за політика Міністерства культури, Наглядової ради з питань телебачення, де душа режисерів, акторів? Хоча підозрюю, що вони взагалі не спілкуються українською мовою, хіба що на роботі в театрі під час вистави.
Чула по радіо думку з цього приводу Катерини Степанкової у передачі Романа Коляди «Український вимір». Вона відстоювала тільки українську мову, з чим (мені здалося) не зовсім був згідний ведучий, на жаль.
Мені здається, що про мову ми згадуємо лише в День української писемності й мови. Звичайнісінька радянська «відбувайлівка». А закон про використання державної мови ми надійно поховали у довгій шухляді. Та й, зрештою, хіба наші чиновники звикли дотримуватися законів, виконувати їх?
Боже, колись я думала, що «кучмівське болото» було найстрашнішим, а виявилося, що сучасне розрослося до неймовірних розмірів, у всіх сферах життя...
Відчуваю не тільки душевний, а й сильний фізичний біль за все, що відбувається у нас. Таке враження, що враз запропастилися всі розумні українці, чи їх відсунули так далеко, щоб вони і не достукалися до совісті тих, хто взяв на себе відповідальність за державу.
Буквально за класиком: «Оглухли, не чують...»
З повагою до вашої величезної праці Поліна СТАСИШИН, Львів
