Ще одна споруда-реставрація незабаром з’явиться у нашій столиці. Звичайно ж, за оригiнальнiстю й глобальнiстю вона у сотні разів поступається реконструкціям Михайлівського собору та Майдану Незалежності, але у культурному плані крокує нарівні з пам’ятками відроджуваної історії.
У 1838 році на території садиби Корольова, за старокиївською аптекою (№20), розташованою на розі вулиць Володимирської і Великої Житомирської, було знайдено фундамент споруди, складеної з квадратного каменю. У звіті про розкопки цього року повiдомлялося, що було відкрито дві невеликі паралельні стіни, що мають напрям із заходу на схід й закриваються третьою круглою стіною. До однієї з паралельних стін (південної) з такого ж матеріалу було прибудовано гробницю. Тут же було знайдено залишки житлових монастирських споруд, котрі знаходилися поруч з церквою. Більш ніж через 100 років, на тому ж місці (у дворі будинків №9—11 по вулиці Володимирській), на глибині близько 1,5 м траншея тепломережі перерізала забудову із староруського каменю.
Згодом дослідники цей фундамент стали пов’язувати з Федорівським монастирем, закладеним великим князем Мстиславом Володимировичем у 1129 році. Монастир святого Федора згадується у літописах аж до 1259 року. Протягом всього свого існування він був родовою усипальнею роду Мстиславовичів.
Однією з вищезазначених монастирських споруд і є Стрітенська каплиця, яка нинi реконструюється на добровільні спонсорські внески під патронатом Української православної спільноти. Найближчим часом на її території планується відкриття недільної школи, де діти і дорослі зможуть вивчати не тільки богословіє, але і загальні дисципліни, включаючи мистецтво, іноземні мови.
Справа ця дійсно є вдячною, гарною, але мимоволі виникає вже до болю знайоме архітектурне питання: чи вживеться святиня-новобудова з уже звичними спорудами — житловими будинками, збудованими десятки років тому? Хотілося б знати думку влади, як вони дивляться на подібний архітектурний ансамбль, складовими якого є декілька житлових будинків, завжди галасливий спортивний майданчик школи №25, що межує з посольством Великої Британії, та тихий двір, який перекопано й перегороджено заради святої справи — будівництва хоч і не монументальної, але святині?
