Розподіл людства на народи — найважливіше джерело розвитку земної цивілізації в усі часи. Якщо всі люди коли-небудь стануть однаковими, то це означатиме кінець світового розвитку.
Характерною рисою сучасної епохи є перехід від насильницького до ненасильницького світу. Тому й відбувається розпад багатонаціональних держав та імперій. Розвиток національного є дуже важливим процесом сучасності.
Можна назвати ще декілька ознак переходу до ненасильницького світу: по-перше, загальне визнання непорушності державних кордонів; по-друге, визнання ідеї дотримання прав людини; потретє, розвиток світової торгівлі, зняття перешкод, усунення протекціонізму; по-четверте, створення об’єднаної Європи без кордонів; по-п’яте, створення систем колективної безпеки.
Паралельно отриманню народами свободи йде процес нової інтеграції як системи взаємозв’язків окремих народів, що населяють ту чи іншу територію й усю планету загалом.
Розвиваючись, кожна нація робить неоцінимий внесок у розвиток світової цивілізації. У тих країнах, де народ вільний і де сильні національні патріотичні сили, розвиток відбувається інтенсивно й плідно, сучасний приклад — країни Східної Європи, а там, де національно-патріотична ідея слабка, — застій, розпад, деградація, встановлення диктаторських режимів.
Національна ідея як прагнення отримання національної свободи й державності — це найважливіше джерело світового розвитку. Яскравий приклад цього — держава Ізраїль.
Національна ідея — це суть нації, сенс її існування, її історична роль.
Україна здобула незалежність, звісно, не випадково. Це неминучий результат світового розвитку, процесів земної цивілізації.
Який же сенс існування України?
Відомо, що батьківщиною слов’ян є Карпати. Звідси вони розтеклися величезними просторами Євразії. Ось характеристика слов’ян відомого історика Іоганна Гердера, яку він дав ще у 18 столітті.
«Всюди слов’яни осідали на землях, залишених іншими народами, — торговці, землероби та пастухи, вони обробляли землю й користувалися нею, тим самим, після всіх спустошень, що передували їхньому поселенню, після всіх походів і нашесть, їхнє спокійне, безшумне існування було благодатним для земель, на яких вони селилися. Вони любили землеробство, любили розводити худобу й вирощувати хліб, знали багато домашніх ремесел і всюди відкривали корисну торгівлю виробами своєї країни, витворами свого мистецтва… Вони займалися видобутком руди, вміли плавити метал, виливати його у форми, вони варили сіль, виготовляли полотно, варили мед, саджали плодові дерева і, як того вимагав їхній характер, вели веселе, музичне життя. Вони були милосердними, гостинними до марнотратства, любили сільську свободу, але були слухняними й покірними, ворогами розбою та грабежів».
Це оцінка не єдина, є більш ранні свідчення про слов’ян.
«Племена слов’ян і антів схожі за своїм способом життя, за своєю вдачею, за своєю любов’ю до свободи: їх ніяким чином не можна схилити до рабства або до підкорення у своїй країні» (Маврикій Стратег, візантійський імператор, 592 — 602 рр. н.е.)
«Ці племена, слов’яни й анти, не керуються однією людиною, але здавна живуть у народоправстві» (Прокопій Кесарійський, візантійський історик, 6 ст. н.е.).
Усе сказане якнайкраще відповідає українському національному характеру, який включає в себе, з одного боку, працьовитість, привітність, терпимість, а з другого — прагнення до свободи й народовладдя.
Українці й росіяни вийшли з одного цілого, з Київської Русі. Але їхня відмінність, звісно, не в мові, якою вони говорять. Їхня головна відмінність полягає в тому, що після татаро-монгольського нашестя Україна продовжувала демократичні традиції слов’ян та Київської Русі, а Московія й потім Росія сприйняла духовні цінності східної деспотії, заразилася імперським духом від Золотої Орди.
Імперська ідея, яка зовсім недавно була домінуючою у світі, вичерпала себе, вона закінчилася. Народ, заражений цією ідеєю, історично приречений. Духовна місія України — вилікувати Росію від імперської зарази, своїм прикладом допомогти очиститися російському народу від чужого йому імперського, самодержавного духу, великоросійського шовінізму, що висмоктує всі його духовні й фізичні сили, й відродити чистий слов’янський дух. Ті ж, хто мріє про об’єднання України з Росією та відтворення імперії, ведуть Росію до прірви.
Українська національна ідея здатна об’єднати всіх людей, які живуть в Україні, та допомогти їм побудувати таку державу, в якій усім національностям буде добре й вільно жити.
Настає епоха ненасильницького світу. Епоха, в якій слов’яни скажуть своє слово, дадуть потужний імпульс розвитку всієї світової цивілізації. Виключна роль у цьому належить Україні, її народові, який зберіг споконвічний слов’янський дух, народові, який у ці пам’ятні листопадові й грудневі дні всьому світу показав, що він є вільна, миролюбна й могутня нація.
