10 березня я подивилась на «1+1» документально-художній фільм «Мій Шевченко», і вжахнулася. Це ж треба так боятись і ненавидіти Україну, її народ, що Шевченка, який гуртує націю, оголошувати вже не Шевченком, а відверто, авантюрно натякати на кровне споріднення з августійшою особою, чи з тим же Енгельгардом. Ну не міг простий люд дати людству генія. От не міг, і все. Це на їхню, «дослідників» думку. Час вибрали «підходящий» — 200-річчя з дня народження Поета.
А я вірю «Батьківській хаті», намальованій рукою Шевченка. Вірю його болючій поезії. Не соромно бути заможним у справедливо організованому суспільстві, але й не соромно бути бідним у несправедливо організованому суспільстві — не мною відкрита ця проста істина.
З’ясували творці фільму, що не було у Тараса теплих стосунків з матір’ю Катериною. Бо ж не рідна, а він їй не рідний. Наче й не написав Шевченко: «Не називаю її раєм тії хатиночки у гаї, над чистим ставом край села. Мене там мати повила. І повиваючи співала, свою нудьгу переливала в свою дитину». Якийсь писака зробив помилку з ім’ям матері. Помилку недбало виправив, а в іншому документі не виправив. Як було знати йому, чи навіть припустити, що син кріпаків стане духовним стовпом української нації. Що досліджуватимуть його життя не лише правдиві дослідники.
Наш народ має багато достойників з середовища простих із тонкими рисами людей. То це все під підозрою? Запитую авторів фільму «Мій Шевченко» — представниками якого народу ви є? Як ви садили вербу в місцях заслання Шевченка?! Українці ніколи не робили з гілочок верби мітлу (а ви зробили), а потім садили. «Які будуть жнива?» Держава наша, земля Тараса зараз в смертельній небезпеці, а ви, щоб нас «об’єднати», в ці дні показали «кіно». Готували, експертизи проводили, нишпорили по архівах, гроші вклали немалі (з чиєї кишені?) аби розбурхати, роз’єднати народ. Мети не досягнете.
P.S. Ще про тих, хто користується ім’ям Шевченка. До цього часу невідомо, куди подівся, певно, 1 млн гривень народних грошей, що збирались на Кобзареву церкву з 2003 р. Я задавала (письмово) це питання патріотичній депутатці ще влітку 2013 р. Відповіді не отримала. Я зберігаю № 34 (254) «Слова Просвіти» від 19—25.08.2004 р., бо там є відомості про збір коштів. Вони збирались і надалі. Пам’ятаю інші суми.
