Симптоматичність кривавих подій у Грузії ще й у тому, що їх не змогла зупинити навіть Олімпіада, яка споконвіків призупиняла практично всі військові дії. Тим часом у спортивному сенсі для українців цей тиждень став буквально тріумфальним. Ще рано говорити про підсумки Олімпіади, на якій ми, втім, вже показали себе, але чого тільки варта перемога «Динамо»...
DEN, керівник фан-клубу «Динамо Київ»:
— 13 серпня відбулася грандіозна подія: київське «Динамо» перемогло московський «Спартак» на виїзді з рахунком 1:4. Нашу команду мало підтримати близько тисячі вболівальників: було організовано колону автобусів, що мали відвести фанів до Москви, але на кордоні два останні автобуси чомусь затримали. Один простояв близько чотирьох годин, і вболівальники встигли лише на другий тайм. А інший автобус тримали цілу ніч, і фани, проїхавши близько 100 кілометрів Росією, зрозуміли, що вже не встигають, і ледь встигли назад до Києва, щоб подивитися трансляцію. Перемога, звичайно, це добре, але для людей, які заплатили свої гроші й прагнули побачити цей матч наживо, неприємний осад залишився. Стосовно нашої підтримки на трибунах «Лужників», то в Москві дуже серйозна цензура стосовно банерів: не можна використовувати іншу, окрім російської, мову. Тому деякі банери довелося відкласти.
Євген МИКИТЕНКО, фотограф:
— Дуже добре, що в Криму ще є місця, які не заполонили жлобські туристи, де можна тихо й спокійно відпочити на природі без усіх «радощів» туристичної цивілізації — надувних бананів, скутерів, пахлави, засміченої води. Наприклад, бухти, миси, в які не можна дістатися машиною або поїздом, тільки дійти своїми двома, причому з рюкзаками. Хоча вже й туди потроху долазять ті, для кого нормальним здається пластик на узбіччях і вогнища з дерев, що занесені до Червоної книги. Страшно подумати, що мої онуки можуть не побачити цієї краси, а будуть сидіти на запльованому платному пляжі зі штучним піском на коврику для фітнесу між гостями з Волгограду й Рязані. Україна вже не раз переконувалася, що природа не терпить людської зухвалості.
Цього тижня я побував в одному з дуже прекрасних і усамітнених кримських місцин. Не називатиму його, щоб зайвий раз не рекламувати... Ми туди доволі довго йшли — з великими рюкзаками, повними провіанту. І не пошкодували. Там дуже медитативна, доброзичлива, хіпанська атмосфера. Там не страшно лишати речі без нагляду, можна бути впевненим, що їх ніхто не вкраде. У цьому місці тусується безліч хіппі, нудистів, шаманів разом із їх окультними штучками, просто вільних від рутинних робочо-грошових обставин людей. Ці всі люди створюють там власний ареал існування: розмальовують каміння, вибудовують усілякі магічні споруди з каменю, медитують, проводять різні обряди. Наприклад, є на мисі так званий шиваітський вівтар. Це такий собі кам’яний «храм» з міні-будинками, вежами, мурами, в якому медитують, живуть. Деякі хіпани на мис заїжджають із першим літнім теплом, а покидають аж із наступом осінніх холодів.
А ще це місце — наймістичніше в Криму. Кажуть, саме тут колись приземлився НЛО, залишивши по собі випалені на траві кільця...
Анастасія МЕЛЬНИЧЕНКО, журналіст:
— Минулого тижня я зі своєю родиною їхала по вулиці Братиславській на авто. Рух був жвавий — 9 година вечора — вже не час пік, але рух ще активний. Джип «Лексус» почав обганяти мене по зустрічній смузі через подвійну суцільну розмітку — вони ж поспішають... Він підрізав мене, і, вирівнявшись переді мною, дав по гальмах. Я не встигла загальмувати, і відбулося зіткнення. З дитиною, на щастя, все гаразд. Ми з чоловіком вийшли з машини. Одразу до нас підійшло двоє свідків, які бачили, що відбулося, і готові були розповісти про це ДАІ. На що водій джипа сказав: «Я сейчас тоже своим свидетелям позвоню, и они все, что нужно, скажут». І справді, незабаром приїхала чорна «Хонда», з неї вийшов чоловік і сів у джип як пасажир... Водій «Лексуса» Сидорко Олександр, машина, до речі, була із міліційними номерами. В результаті було складено два протоколи, в жодному з яких не було вказано ні причину гальмування, ні те, що він мене підрізав. Як виявилося потім, ДАІ не врахувало того, що говорили свідки, а спиралися тільки на свідчення водія «Лексуса» та його свідка, який буцімто був у машині. На суді водія «Лексуса» визнали невинним. Коли ми запитали, чому не враховуються показання свідків, суддя сказав, що він опирається на протокол, в якому ні слова не сказано про порушення з боку водія «Лексуса». У мене на три місяці забрали права. Окрім того, ми мусимо відшкодувати ремонт «Лексуса».
Проблема тут у тому, що ті автомобілі, які під час ДТП опиняються позаду, автоматично роблять винними. Це вже настільки відлагоджений механізм, що із цим нічого не зробиш, і передумови їх не цікавлять. Окрім того, у наших судах такий конвеєр, що ніхто не зважає ні на які обставини, а суддя, згідно з нашим законодавством, може винести рішення, посилаючись на свої внутрішні переконання, він не зобов’язаний пояснювати своє рішення. У Британії, наприклад, суддя письмово вмотивовує своє рішення.
Зараз я вже почала підготовку до акції протесту «Дитина в авто». Це буде театралізоване дійство. Сценарій уже є.
