Щодо людини криза, передусім, проявляє себе у вигляді дедалі зростаючого розриву між тривалістю життя і тривалістю стану здоров’я. Іншими словами, в тому, що тривалість життя не є наслідком тривалого здоров’я, а це вимагає багаторазово зростаючих витрат ресурсів на підтримку довголіття.
У той же час, будучи наймогутнішими ресурсопоглиначами, експансія і агресія протягом віків дуже швидко виснажували внутрішні ресурси цивілізації, і вона приходила в занепад. Доходило до того, що, «випустивши пару», вона вже була не в змозі себе підтримувати й рушилася під натиском варварів.
Немає потреби наводити багато аргументів для обгрунтування того, що сучасний цивілізаційний процес йде в цьому ж напрямку. Наведу лише такі. Після закінчення «Саміту Землі», який відбувся в серпні — вересні 2002 року в Йоганнесбурзі, Всесвітній фонд охорони дикої природи оприлюднив свою оцінку ресурсопоглинання на планеті. Так от, Фонд вважає, що лише за останні 30 років світова цивілізація поглинула 30% природних ресурсів. При цьому «середній американець» підтримує своє існування за рахунок 12 га землі, а європеєць — 6 га. Перша цифра означає, що населенню США для його існування в умовах американського способу життя потрібна територія, яка в 4 рази перевищує власну. Це перевищення й виступає показником, що характеризує прагнення до експансії й вияву агресії, пояснює причини, чому у американців є «інтереси» в усіх регіонах Землі. Це також пояснює й те, чому головною проблемою «Саміту Землі» став стан довкілля й бідність. Адже лише найбагатші люди Америки поглинули таку кількість ресурсів, яка у своєму грошовому вираженні дорівнює річному прибутку 40% населення Землі.
Безвихідність сучасної ситуації полягає в тому, що цивілізація — явище глобальне, нею Земля заповнена вщент, відступати вже нікуди. Вона не може загинути й знову відродитися. З нею разом неминуче загине й людство. Межа, на яку воно вийшло, не вимагає великих зусиль, щоб обірвати нитку життя, що стала надзвичайно тонкою. Досить розв’язати війну в Перській затоці в тих масштабах, в яких це планується, щоб починати соборування людства. Бомбардування Іраку «встануть на плечі» бомбардуванням Афганістану, кліматичні й погодні наслідки яких відчула вся планета, і на ній прозвучать останні акорди великого вимирання.
Щоб не закінчувати цими словами свою спробу достукатися до розуму людей, зауважу таке. Я з глибоким задоволенням і почуттям причетності сприйняв вчинок Президента України, який відвідав в ці тривожні дні країни Перської затоки. І дуже засмутився, дізнавшись, що Віктор Ющенко збирається відвідати деякі з країн, що висловили бажання розв’язати війну. Такий вчинок не відповідає інтересам людства і того народу, який він збирається представляти.
Читач завжди хоче знати: чи існує — хай навіть теоретична — можливість вирватися з тих смертельних обіймів, в яких опинилися природа й людина? Вона є. І полягає в необхідності надзвичайно швидкого переходу від ресурсопоглинання до ресурсовиробництва. Але для цього треба забути про зброю й грунтовно відкоригувати свою психіку, найкращими ліками для якої є роздуми.
