Український політикум, що«вирвався» 1991 року з СРСР у «демократію», досі не може відійти від ленінської ідеології гегемонії, насилля та протистояння всім партіям-попутникам. І вже 17 років депутати парламенту, не розуміючи причин протистояння та не усуваючи їх, знущаються над своїм народом, над своєю країною. Чи є вихід із глухого кута?
Є! Народові України потрібно шукати політиків із державним рівнем мислення, з ідеологією служіння народу, а не інтересам кланів або блоків. Політиків, які зможуть змінити своє догматичне мислення, переступити через своє «Я». Мудрих, не «кухонних». І мова не про примирення політичних сил на Україні, а про розробку такої конструкції влади, яка здатна приборкувати амбіції політиків, врахувати потенціал всіх сил. Мова про створення працездатних органів влади. Як це зробити? Передусім, варто піти від ленінської злочинної ідеології насилля «більшості» і перейти до ідеології коаліційності. Народу був би зрозумілий ряд деяких простих, логічних і кардинальних демократичних перетворень.
Можливо, слід було б розробити й узаконити нову конструкцію коаліції в органах законодавчої та виконавчої влади. Багато хто може сказати, що це неможливо. Можливо! Коли в країні катастрофа — все можливо! А на Україні катастрофа триває ось уже 17 років. Перебуваючи при владі необхідно співпрацювати, а не вбивати один одного. Це — жорстка вимога народу, який настраждався, який став заручником амбіцій безвідповідальних політиків. Довіра заробляється справами, а не критикою опонента та «купівлею» виборця.
Усі органи влади необхідно формувати коаліційними — з урахуванням пропорційності представництва політичних сил.
І час би надати народові України право впливати на владу, час прийняти виборчу систему з механізмом відгуку депутата. Добре було б також заборонити політизацію влади на місцях. Можливо, тоді в міні-парламентах і комісіях виконкомів усіх рівнів, нарешті, почнуться конструктивні діалоги.
Нам необхідно терміново йти від 93 місця в світі за рівнем «щасливості». Тоді є надія, що не буде горезвісних списків кандидатів на «теплі» місця, припиняться «спікеріади», ділення портфелів, штучне роздування ворожнечі, блокування трибун, підкупи. Усе буде визначено законом про коаліцію, і тим фактором, що за роботою спостерігає народ. Тому що саме його права повинні бути головним змістом будь-якої політичної реформи. Саме тоді з’явиться прозорість рішень — основна умова ліквідації корупції! Могутній, зважений парламент через п’ять років вийде з «дитячого віку» і зможе претендувати на головну роль у країні.
Зрозуміло, що жодні партії та їхні лідери добровільно ніколи не підуть на обмеження своїх нинішніх «свобод». Тому лише мудрі політики з принципово новою ідеологією зможуть ухвалити закон про таку немислиму коаліцію. Пригадаймо, що нове мислення М. Горбачова породило «джерельце» нової України, зменшило небезпеку термоядерної війни. Лише нове мислення дозволило німцям вибачитися перед єврейським народом. І лише на нього залишається надія в питанні примирення церков.
Наш порятунок у тому, щоб без жалю, достроково розлучитися з непрацездатним парламентом-пустушкою, який уже 17 років використовує підлі «заповіти» Володимира Ілліча, безпощадну ідеологію роз’єднання та диктаторську ідеологію «соціалізму», які призвели до тоталітаризму, занепаду та краху СРСР. Знадобилося 74 роки (до 1991 року), щоб побачити нашу колишню країну, СРСР, останньою в довжелезному списку «успішних» країн.
Чи здатен Президент винести ці пропозиції на референдум? Чи здатен він шляхом референдуму зобов’язати сьогоднішній парламент розробити закон про конструкції нової, унікальної коаліції? Адже лише новому парламенту під силу заборонити політизацію життя на місцях і розробити нову Конституцію з мажоритарною виборчою системою, з ідеологією максимальної демократизації життя і з інструментами досягнення цивільної згоди. Нові органи влади — це шанс довести ідею Майдану- 2004 до кінця, повернути країну від тоталітаризму до демократії.
