З настанням політичної осені політичні аутсайдери хором заголосили про необхідність об’єднання. Ті, хто під виглядом реформ проводив масовий грабунок найбідніших на користь найбагатших, згадали досвід Анатолія Кінаха, який кинув свою партію для того, щоб потрапити до парламенту за списком Партії регіонів, і на пузі поповзли об’єднуватись до Партії регіонів, сподіваючись під її дахом отримати недоторканність на наступні п’ять років. Ті, хто п’ять років вів поросячі бої за місце біля державного корита і в результаті не помітив, як опинився в опозиції, також заголосили про об’єднання, щоб знову білими та пухнастими пробратися туди, де тепло й затишно. Це мені дуже нагадує відому російську байку «Стрекоза и муравей» та її український аналог «Коник-стрибунець». Виборцю намагаються запропонувати оперу, в якій арію Бабки-незайманки будуть виконувати політичні повії з багаторічним досвідом, і балет, у якому партію Коника-стрибунця виконуватимуть кріпосні депутати-багатоверстатники з нинішнього кордебалету, хто більше від інших скакав із фракції у фракцію, а виборча кампанія проходитиме у формі водевілю Бабки та Коника-стрибунця. Роль Мурахи, як завжди, дістанеться українському виборцю, який має тяжко працювати для того, щоб і пригріти, і нагодувати цілу армію вертух, стрибунців і їхніх нащадків, незалежно від того, який варіант байки, російський чи український, йому запропонують.
Досвід минулих років показує, що український виборець дуже добрий, терплячий, жалісливий, у результаті багаторазово обдурений політичними шахраями. Як діятиме український виборець? Черговий раз наступить на ті самі граблі та мовчки погодиться на вибір без вибору, чи згадає класика:
— Проспівав ти літо боже, —
Вдача вже твоя така, —
А тепер танцюй, небоже,
На морозі гопака!
