Почну здалека. Із задоволенням читаю газету «День», ваші статті. Роблю вирізки.
На прикладі Волинських подій 1943 року дійсно починаєш розуміти, що читати нашу історію без брому неможливо. Вам, «східнякам», важко це зрозуміти, бо все творилося на Волині та Галичині, а не на берегах Дніпра.
Часто зустрічаюся з поляками. Маю у Польщі знайомих українців. Кров холоне в жилах, коли читаєш про події того часу. І розумієш, що розширити «простір згоди» не випадає. Не вдасться. Українці вже давно пробачили полякам, хоча їхня провина є визначальною. А вони не хочуть.
Ви скажете, що німцям пробачили. Так, пробачили, бо німці, Німеччина сильніші, а ми — ні. Волинська трагедія почалася не 1943 року. Навіть не з Коліївщини. А значно раніше. З 1349 року.
Проте, це віддалена історія. Я просив би опублікувати документи еміграційного уряду Сікорського щодо Волинської трагедії.
З повагою Юрій Панич
