Пригадуєте жарт-анекдот радянських часів, коли перехожий запитує, де вулиця генерала Денікіна? Мешканці місцевих мегаполісів, як правило, спочатку довго морщили лоба, а вже потім крутили пальцем біля скроні...
Багато часу минуло відтоді. І цілком імовірно, що незабаром на теренах Росії з’явиться, а може, вже й з’явилася така вулиця. І це не викличе жодних запитань.
Справді, багато змін відбулося за останні 10—15 років. Найголовнішою для нас стало утворення незалежної держави України. Отак живемо ми собі, намагаємося здолати злидні, проголошуємо різні курси та стратегії. Беремо участь в боротьбі з міжнародним тероризмом в Іраку і не замислюємось, що живемо ми в країні, де офіційно (страшно подумати!) вшановують терористів, яких суд, підкреслюю — офіційно, і весь світ визнав такими. Подивіться, скільки ще в Україні (і Київ — не виняток) вулиць, котрі носять імена Ульянова, Желябова, Перовської, Морозова, Фігнер, Фроленко тощо. Абсолютна більшість цих прізвищ до України не має ніякого стосунку. Ну й дорогих нашому серцю революціонерів теж, вважай, терористів, хоч греблю гати. Складається враження, що славетні імена Артема, Фрунзе, Калініна, Крупської, Бонч-Бруєвича, Кржижановського, Лазо, Петра Запорожця і т.п. залишаться з нами назавжди!
Постає запитання: чому за 14 років незалежності ані за Леоніда Кравчука, ані за Леоніда Кучми ця проблема так і не зрушила з місця? Було не до того? Певно що так.
У Антуана де Сент-Екзюпері є чудові рядки, коли Маленький принц починає прибирати свою планету. На майдані Незалежності ми очистили свої душі, настав час прибирати нашу державу, наші міста, села та вулиці.
Мені прикро, коли я чую назви вулиць Д. Бєдного і Лебедєва-Кумача і не чую імен Юрія Дрогобича та Феофана Прокоповича. Мені радісно, що в нашому місті є вулиця Бетховена і сумно, що немає вулиці Максима Березовського.
Незабаром Україна прийматиме гостей «Євробачення». Як завжди, переважна їх більшість — це молоді, досить мобільні і цікаві люди. Скажіть, будь ласка, як їм пояснити назви вулиць Лагерна, Фанерна, Екскаваторна, Колекторна, Промислова, Індустріальна тощо?
Хотілося б висловити свою думку і з приводу увіковічення помаранчевої революції. Як на мене, то майдан Незалежності нехай залишиться Майданом у пам’яті тих, хто теплом своїх сердець зігрівав його холодний граніт у грудні 2004 року. Непогано було б назвати вулицею Помаранчевою, скажімо, вулицю Борщагівську: це ж нею йшли колони студентів політеху та НАУ. Або якийсь із проспектів «...-річчя Жовтня». Ясно одне: своє слово повинна сказати громада Києва. Лише б її про це запитали.
