Перш ніж балотуватися в президенти України, бажано уважно подивитися на себе в дзеркало. Я вже подивився й зрозумів, що не підходжу, хоча самостійно давно освоїв багато моментів державного управління.
Добре пам’ятаю свою першу пропозицію державного значення, яку я відіслав у газету «Піонерська правда», коли мені було п’ятнадцять років. Питання стосувалося залізничного транспорту. Тоді саме закінчилася електрифікація ділянки Харків — Лозова, поблизу якої я проживав. Незабутнім був день пуску перших електричок із безкоштовним катанням пасажирів. І от тоді я помітив, що електричка, на відміну від пасажирських потягів, дуже швидко набирає швидкість. Незабаром я зрозумів причину — електричка мала з дев’яти вагонів три «моторних», тобто з тяговими електродвигунами. Один — попереду складу, другий — посередині, а третій — ззаду. Недовго думаючи, я написав листа до редакції з пропозицією застосовувати у вантажних потягах не один електровоз, а два: один — спереду, а другий — ззаду. Обгрунтував це тим, що тоді забезпечуватимуться більш швидкий розгін складу й менш важкі подолання підйомів. Відповідь із Міністерства шляхів сполучення надійшла позитивна, але наяву свою втілену в життя ідею на коліях України я побачив лише 1986 року, хоча в ті п’ятдесяті роки минулого століття мені було страшенно приємно отримати на своє ім’я відповідь від такої солідної інстанції, як МШС, і цим трепетним почуттям я заразився на все життя.
Уже в зрілому віці я часто відсилав до різних установ і газет свої соціально-економічні та технічні ідеї. Моїм кредо було не критикувати, а пропонувати. Одного разу, після катастрофічного паводка на Дніпрі (1970 рік), я зрозумів, що в майбутньому його можна попередити, якщо при великому сніговому покритті приблизно за місяць до потеплення почати інтенсивно скидати в море воду з водосховищ дніпровського каскаду. І коли через декілька років знову виникла паводкова ситуація, я звернувся з пропозицією на цю тему в Міністерство водного господарства. Відповідь була швидкою та позитивною з вживанням відповідних заходів.
В одній з телеконкурсних робіт я запропонував «податковий трикутник», який складається з трьох основних податків: 1) податку на всі витрати, крім зарплати; 2) податку на наднормативний прибуток; 3) касовий податок — це податок на суму готівки, що отримується підприємством через касу свого банку (для стимулювання безготівкового розрахунку як за матеріали, так і з власними працівниками). При цьому виключається ПДВ, комунальні й інші податки (зокрема й земельний, якщо площа, займана підприємством, знаходиться в межах встановленого нормативу). Бажаючі можуть «програти» будь-яку виробничо-фінансову ситуацію й пересвідчитися, що «трикутник» міцно тримає платника податків своїми помірними податками, стимулюючи при цьому максимальне зменшення виробничих витрат, зберігаючи національні матеріальні й трудові ресурси.
Хочу сказати, що на переконливі й грамотно складені пропозиції переважна більшість інстанцій — від Адміністрації Президента до науково- дослідного інституту — реагують швидко, позитивно та коректно. Два приклади.
Після невдалого запуску нашої ракети «Зеніт» за програмою «Морський старт», я дізнався з преси, що однією з причин був збій у роботі бортових комп’ютерів. Тоді я насмілився написати листа на ім’я Президента України про те, що мені як радіоаматору відомі випадки впливу мобільних телефонів на роботу комп’ютерів, а отже під час стартів космічних ракет слід заборонити в прилеглій стартовій зоні користування мобільними телефонами. Яким же було моє здивування, коли незабаром мені надійшов лист від однієї з установ зв’язку з вдячністю та інформацією про те, що відповідні розпорядження вже віддані.
Другий приклад швидкого реагування на пропозиції «з низів». Дізнавшись із теленовин про те, що у Верховній Раді розпочато розробку проекту закону про теле- і радіорекламу, я тут-таки відіслав уже давно заготовану пропозицію, щоб включити до закону два пункти: 1) про заборону прокрутки рекламних роликів у неділю; 2) про заборону підвищення рівня гучності в рекламному ролику порівняно з теле- і радіопрограмою. Знову досить швидко я отримав відповідь, що друга пропозиція включена до проекту закону.
Традиційне запитання: які ж плани на майбутнє? Відповідь така: я почав із залізниці й хочу закінчити нею. Уже декілька років не можу пробити пропозиції з приводу реконструкції десятків тисяч наших залізничних переїздів, аби, перетинаючи їх, автомобілісти не помічали, що вони перетнули рейки. Якось я цікавився цією проблемою і з’ясувалося, що нормативи в конструкції залізничних переїздів розроблені ледь не за часів Фелікса Дзержинського, коли він був наркомом залізниць. (Виявляється, величезні провали і простори біля рейок зроблені не тільки для мітли, але й для того, щоб гусеничний трактор, у разі переїзду полотна, не зміг замкнути своїми сталевими гусеницями автоблокувальний струм, який проходить по рейках)...
Звісно, про всі ці пропозиції нескромно говорити, але, з другого боку, говорити треба, оскільки все це може бути корисне як новому президенту України, так і новій урядовій команді. До того ж, це і є справжня діюча демократія — від слів «народ» і «управляти».
