Розгорнемо черговий пізнайківський подарунок — віршовану «Абетку», видруковану видавництвом «Авді» накладом 10 тисяч примірників.
І яке б, ви думали, перше українське слово прочитають діти? Алігатор... Далі повно всілякої нечисті: змія, гадюка, пацюк...
Містить видання багато маловживаних слів, незрозумілих не тільки дітям, а й багатьом навіть дорослим, — ібіс, жмикрутно, фарватер, чучверіти, шелех.
Не скрізь дотримано принципу абетки: для літери «У» дано слова страус, папуга; для літери «Ц» — лисиця, лінивець; для літери «Ю» — пацюк, гадюка.
Викликає подив величезна кількість помилок — стилістичних, пунктуаційних і навіть орфографічних, що інколи межує з безглуздям: «догождати», «мишиня», «єхідна», «відповід», «зачинилось за ожину», «закляло на півня», «як це треба газувати...» (замість «газдувати»). Не уникли видавці й русизмів — «філін», «лиса».
Є зауваження і до якості малюнків. Таке враження, що художник ніколи не бачив того ж лінивця, нутрію чи мурахоїда.
І ще хотілося б знати, що це за птах прикрашає обкладинку «Абетки» і супроводжує кожну її сторінку.
Прикро, що таке необхідне наразі видання лише зашкодить, на наш погляд, дитині відчути і полюбити справжню велич української мови.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Разом із листом наш читач надіслав до редакції й примірник згаданої «Абетки». Ознайомившись із цим виданням, ми можемо підтвердити, що все викладене у листі відповідає дійсності. На наш погляд, ми маємо наочний приклад непрофесіоналізму при підготовці «Абетки» до друку. І якщо вона буде використовуватися як навчальний посібник з української мови, то можна лише поспівчувати нашим дітям.
