На жаль, часто замість конкретних дій ми шукаємо винних: владу, ЖЕК, двірника чи слюсаря. Натомість більшість проблем можна вирішити самим, як це, для прикладу, зробило подружжя Васо Хотоєвича (63 роки) і Шорени Шотівни (63 роки) Берулавів. Біля під’їзду своєї багатоповерхівки, що розташована по вулиці Менделєєва, 12, (Печерський район) вони виростили справжній сад. Васо та Шорена Берулави народилися в сонячній Грузії. У студентські роки юнак та дівчина навчалися в харківських вищих навчальних закладах. Зокрема, Шорена в Україні отримала спеціальність лікаря-педіатра, Васо — спеціаліста харчової промисловості. Після закінчення вузів юнак та дівчина повернулися додому. Київ став їхньою другою батьківщиною пізніше, 1993 року, коли подружжя Берулавів вимушено покидали Грузію через російсько-грузинський конфлікт.
— Ми приїхали в Україну в статусі біженців. Та нас гостинно зустріли українські люди, за що ми їм вдячні. Тож завжди, коли піднімаю келих вина, я п’ю за благополуччя Грузії та України, своєї першої та другої батьківщин, — говорить російською мовою з грузинським акцентом Васо Берулава.
Тож у будинку, що по вулиці Менделєєва, 12, Васо Хотоєвич та Шорена Шотівна проживають двадцять років. За цей час на клумбі перед своєю старенькою багатоповерхівкою Берулави виростили розкішний сад. Розмаїття квітів, пишні фруктові дерева та екзотичні декоративні кущі — цей маленький острівець живої природи значною мірою не лише впорядковує вигляд самого двору, а й підвищує настрій мешканцям будинку та перехожим. «Скільки ж можна вмістити рослин на такому малому клаптику землі як прибудинкова клумба?» — запитаєте ви. У такому випадку любителі-садоводи кажуть: «Якщо за справу взятися з любов’ю, для кожної рослини знайдеться своє місце». Зокрема, у саду, за яким доглядає подружжя Берулавів, ростуть десятки горіхів, яблунь, слив, черешень, груш, більше двадцяти кущів козацького ялівця. А ось серед квіткового асортименту тут ви можете зустріти безліч видів квітів і, звичайно, головну красуню саду — троянду. Лише троянд у саду Берулавів росте кілька видів. Квітник біля будинку Менделєєва, 12, буяє різноцвіттям від ранньої весни до пізньої осені. Щоб цю красу не понівечив вандал чи тварини, подружжя встановили декоративну огорожу, як це робилося в усі часи.
— Свого часу цей будинок був гуртожитком для медичних працівників, в якому проживали й ми з дружиною, — розповідає Васо Берулава. — Нині тут маємо приватизовану квартиру на першому поверсі та підвал. За садом, якому налічується понад 10 років, доглядаємо разом з дружиною. Але нам постійно допомагають і сусіди. Дерева та люди, як живі істоти, потребують постійного догляду. Непросто врятувати рослини, зокрема, від спеки, яка триває практично впродовж всього літа. Потрібно під кожне дерево вилити не одне відро води, щоб сад почувався добре. Тепер перед вікнами будинку — краса, якою милуються всі. Встановили символічну огорожу, щоб рослини не нівечили, не ламали. Водночас кожен бажаючий у будь-який час може зайти до саду й відпочити в ньому. Чому так багато горіхів? Це одне з моїх найулюбленіших дерев. Горіхів багато садять у Грузії.
Цікавий ще один момент. У саду Берулавів є не лише частинка Грузії, а й України. Тут зведено оригінальну бесідку в українському стилі, виготовлену на замовлення Васо Хотоєвича з тину. Сама ж бесідка є опорою для винограду, який уже кілька років гарно плодоносить. Тут, у бесідці, в тіні густого виноградного листя, Васо Хтоєвич зустрічається зі своїми сусідами, щоб поспілкуватися, зіграти в шахи, посмакувати гронами смачного фрукту.
Ми довго розмовляли з Васо Берулавою про його сад, квіти. Чоловік розповідав про гарних сусідів і про те, як добре зустрічатися з ними в дружній атмосфері. Повертаючись додому, мимоволі, звернула увагу на інші будинки, клумби. Серед них немало обдертих, засохлих. Словом, як в пустелі. І дивитися не хочеться на ту убогість.
