У Одесі у вуличних кіосках не продають україномовні газети та журнали тому, що це залежить від підприємців, у діяльність яких влада не має права втручатися.
Але ж можна було поставити державні кіоски біля базарів та пляжів, де змогли б малозабезпечені люди інколи купити газету українською мовою й таким чином ознайомитися з різними україномовними газетами. А передплачувати газети не кожен може, бо це треба відразу заплатити великі гроші.
Та на мої пропозиції не реагували. Ніхто не хоче помічати, що це цілеспрямована акція: щоб на сході й півдні України люди читали тільки російськомовну пресу і, як наслідок, розмовляли тільки російською мовою. Хтось дає указ продавцям не виставляти україномовні газети, а тримати їх під прилавком, а потім списувати.
Навіть за радянської влади, за президентів Кравчука та Кучми скрізь у кіосках продавали україномовні газети та журнали. А нині вони зникли.
У тролейбусах та трамваях висять об’яви тільки російською мовою. В конторах водоканалу та газових конторах теж висять об’яви тільки російською мовою. Повідомлення теж надсилають російською мовою.
Я не знаю, які «потьомкінські села» Президенту показували в Одесі, але робота цих різних національних осередків не відчувається. Їх не побачите по місцевому телебаченню. Дуже рідко почуєте по місцевому телебаченню українську, молдавську та болгарську мови. Але ж це численні громади Одеси. Зате проросійська організація «Родіна» регулярно пропагандує Росію та лає Україну.
Етнічні українці обурюються таким ставленням до них, пишуть в україномовні газети, які виписують. Але читають ці статті тільки вони самі та невеличке коло таких небайдужих, як вони, які в змозі передплатити ці газети.
Щоб навести порядок у національному питанні, треба, по-перше, від’єднатись від Московського патріархату, який закликає народ України встановити другу державну мову — російську. Через церкви Росія фактично впливає на велику кількість парафіян. Нехай ці церкви залишаться російськомовними, але підкоряються Київському патріархату.
По-друге, треба негайно звільнити з посад тих керівників та депутатів, які мають подвійне громадянство. Бо такі люди можуть працювати на користь своєї другої Батьківщини. Тому в нас так багато прихильників приєднання до Росії на сході та півдні України. Це вони готують підгрунтя для цього, успішно намагаються зробити цей регіон російськомовним.
Також на керівні посади та в депутати можна обирати тільки тих, хто живе в Україні не менше 25 років. Може тоді вони навчаться поважати Україну, її народ та державну мову.
І, звичайно, президент, губернатори та міністри повинні бути уродженцями України. У нас вистачає талановитих людей на ці посади.
Всі кандидати в президенти та в депутати різних рівнів мусять надавати документи, які підтверджують їхнє знання державної мови, не мали судимості в минулому.
На сході та півдні політики дуже часто вживають слово «російськомовні», не помічаючи, що це слово принижує тих, хто не є етнічними росіянами. Воно принижує тим, що люди цих різних націй не мають змоги вчитися, читати газети і, як наслідок, розмовляти мовою своєї нації, а повинні вживати тільки російську мову, яка не є рідна їм і не є державна, а є відголоском радянської комуністичної влади.
Ще хочеться спитати за кандидатів у президенти. Їм щось платять за участь у виборах? Тоді це буде допоміжний заробіток за рахунок платників податків, бо більшість із них розуміє, що вони не пройдуть до другого туру. В країні знайдеться лише п’ять-шість чоловік, яких народ знає й може довірити їм країну. На жаль, є, мабуть, і більш достойні, тільки вони не рвуться в президенти й народ їх не знає. І завдання преси — їх знаходити й розказувати народу.
Ми хочемо бачити в парламенті професіоналів із вищою освітою. А міністрів щоб ставили відповідно до їхнього фаху й стажу роботи за спеціальністю. Якщо зараз відкликати з парламенту всіх, хто не має вищої освіти, мав судимості та не знає державної мови, й замінити їх на освічених людей, то якість парламенту підвищиться. І, здається, ті останні в списках можуть бути чесніші, бо не мали гроші заплатити за перші місця.
Ще хочу про суддів сказати. Бо є такі пропозиції, щоб народ вибирав суддів. Але, як казав один політик, тільки 10% населення мали справу з судом та правоохоронними органами, а 90% народу обиратиме, не знаючи їх. Місцевих суддів мають обирати таємним голосуванням ті, хто має диплом юриста або посвідчення працівника правоохоронних органів. Вони мають обирати і кандидатів в Верховний та Конституційний Суди, бо знають їх краще за значну кількість депутатів ВР і можуть оцінити фах і чесність того чи іншого судді.
Є ще багато питань, які треба вирішувати до виборів. Це й питання недоторканності, електронних списків і багато інших питань, про які народу вже набридло говорити й через які нема довіри до нинішньої влади.
