Ось уже понад десять років читаю в пресі дискусії про статус української мови. Скільки ще років повчатимуть народ, що «українська мова — солов’їна й колискова»? Ніхто тільки за це мову не вивчатиме. Людина завжди йде шляхом найменшого опору. Ну навіщо ж вивчати ще одну мову, якщо всі вже володіють російською, тим більше, що постійно порушується питання про надання їй статусу другої державної? Мені здається, вся біда в тому, що на українську мову у своїй державі немає попиту. А попит просто так створити не можна. Необхідно створити умови.
У нас же постійно залишають лазівки, аби державну мову не вивчати. Школи мають бути всі тільки українські, а російська — залишитися предметом, як англійська, німецька та інші мови. Хто хоче досконало володіти недержавною мовою, нехай вивчає її додатково. Росія не церемонилася з іншими мовами, коли проводила русифікацію, завдяки чому російську вивчили майже вся Азія, Кавказ, Прибалтика й навіть чукчi, попри те, що батьки російської не знали.
Росіяни ж вивчати мови колишніх республік не хочуть і на весь світ кричать, що обмежують їхні права. До речі, знаючи українську, легко зрозуміти чеха, поляка, болгарина, югослава. Ось про цей плюс української мови я в жодній статті не читала. Адже це важливо для інтеграції в Європу.
Українка, котра обрусіла, Київ
P.S. Користуючись нагодою, висловлюю свою повагу Наталі Лігачовій за сміливу й, на мій погляд, об’єктивну критику нашого ТБ, у якого немає ні самостійності, ні незалежності. Тому я, як і мільйони інших, «на голці» в НТВ.
