Ще стародавні мудреці повчали: хочеш знати майбутнє — вивчай минуле. Для цього є багато форм і засобів, та вони доступні неширокому загалу населення. Тільки музей є тією установою, яка дає всім бажаючим широкий доступ до матеріалів минулих епох. В музеї кожен відвідувач уявно перегортає сторінки історії, переходячи від експозиції до експозиції, духовно збагачується побаченим і прочитаним. Сьогодні, в такий переломний період історії нашої Вітчизни, музеї повинні стати візитною карткою кожного села. В кожному населеному пункті є надбання матеріальної та духовної спадщини, тільки треба любителям-ентузіастам взятися за таку важливу справу, як створення музеїв, і кожне село збагатиться ще однією установою культури.
В селі Бернове започаткували збирання матеріалів для музею ще в 70-ті роки минулого століття. Та все бракувало приміщення. В середині 1980-х років в село повернувся з Донбасу на постійне проживання Пилип Никифорович Вакула. Разом з дружиною організував в селі драмгурток, створив хор ветеранів. Дізнавшись, що в школі зібрані матеріали для музею, з головою поринув у справу створення сільського музею, пройшов від будинку до будинку. Через три роки настирливої праці разом із сільськими активістами та учнями місцевої школи в 1989 році було відкрито сільський музей історії села. І все це на громадських засадах. Звичайно, всі матеріали впорядковували з допомогою методистів Чернівецького обласного краєзнавчого музею, які і сьогодні надають значну методичну допомогу в подальшій роботі нашого музею.
Експозиції розгорнуто в такій послідовності: село в період феодалізму, капіталізму, Перша та Друга світові війни, участь жителів села Бернове у Хотинському повстанні, у Великій Вітчизняній війні, відбудова зруйнованого господарства, створення колективного господарства та подальше зростання економіки й культури в селі. Вчені Чернівецького національного університету та Кам’янець-Подільського педагогічного університету під час розкопок виявили декілька стоянок первісних людей. Знайдено кам’яні знаряддя праці: рубила, ножі, шкребачки, прясельця (палеоліт, мезоліт та неоліт), залишки матеріальної культури минулих епох (черняхівський період, трипілля тощо). Як і знайдені в сусідніх селах (Молодово, Бабино, Комарів тощо) експонати говорять про те, що на території Подністров’я з давніх-давен жили наші предки. В музеї зібрано велику кількість одягу, взуття, предмети побуту різних періодів. Відвідувачі знайомляться з багатьма знаряддями праці для виготовлення полотна, сукна, взуття, як оздоблювали білизну, одяг, яким способом велася боротьба з хворобами, інфекціями, відображене житлове будівництво.
Багатий матеріал розповідає про Велику Вітчизняну війну, в якій загинуло 106 односельчан. Значне місце в музеї відведене періоду відбудови народного господарства та зростання добробуту й культури в період колективного господарювання.
З великим ентузіазмом ішли бернівчани на референдум у грудні 1991 року, щоб сказати «так» незалежній Україні. Не дивлячись ні на що, жителі села не втрачають надію, що епоха висуне із свого середовища Героя, який продовжить переможну ходу українського народу до нового возвеличення рідної Батьківщини. Та поки що, поряд з експозицією «Зростання добробуту», створюємо експозицію «Село в період економічної кризи». Занепав тракторний парк, автопарк, знищено птахівництво, ніби по господарству пройшов буревій. Сьогоднішні ціни на пальне — остаточний вирок сільському господарству, а це означає остаточний занепад села. Щороку народжується 5—8 дітей, покидають цей занедбаний світ 30 і більше односельчан. З 1996 року селяни не одержують зарплату, тільки натуроплату, як у середні віки. Перспективи поки що в тумані.
В такій ситуації виникають такі ж проблеми і в сільському музеї. По-перше, треба переоформити майже всі експозиції, так як вони занадто заполітизовані радянським періодом. Нічого немає про визвольну боротьбу українського народу за незалежність, про ОУН, УПА, про голодомори, відсутні краєзнавчі матеріали про місцеві фауну та флору. Треба розширити площу музею. Є ряд інших проблем. Для цього необхідні кошти і ще раз кошти. Хочеться сказати добре слово про директора Чернівецького цегельного заводу В. Ватаманюка, який відгукнувся на наші проблеми і надав грошову допомогу. Хочемо звернутися до політичних партій, громадських організацій, бізнесменів-меценатів з проханням про надання спонсорської допомоги музею. Географія відвідувачів музею широка: побували тут росіяни, молдовани, чехи, італійці, канадці, німці та ін. У книзі відгуків відвідувачі вдячні за організацію такої установи в селі, як музей. В даний час збираємо матеріали для написання історії села Бернове.
