Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Як я відстоював свої конституційні права

4 травня, 2001 - 00:00

На прес-конференції наприкінці січня ц.р. голова Конституційного Суду України Віктор Скомороха вельми критично відгукнувся стосовно пропозицій народних депутатів щодо доповнень до Закону України «Про Конституційний Суд України», які, зокрема, передбачають скасування функції КСУ давати офіційне тлумачення законів та інших правових актів. На думку голови КСУ, тим самим громадяни України втратять право прямо звертатися до Конституційного Суду.

Що стосується таких звернень, то КСУ нещодавно дав черговий наочний урок їхньої «ефективності». 8 листопада 2000 р. я подав до Конституційного Суду України своє звернення стосовно встановлення судом ступеня конституційності — відповідності статтям 21, 24 і 46 Конституції України та іншим її правовим положенням — «мінімально прожиткової» постанови Верховної Ради України від 5 жовтня 2000 р. , за якою всупереч закону про прожитковий мінімум для громадян України в розмірі 270,1 грн., цей мінімум для пенсіонерів та інвалідів встановлений лише 216,56 грн.

У відповідь на моє звернення (реєстраційний №18/2988) КСУ лише повідомив, що я не на лежу до переліку осіб, на звернення яких КСУ повинен відповідним чином реагувати. Невже сам Конституційний Суд не повинен був зреагувати хоча б на наведені у моєму зверненні факти порушення Конституції України? Замість цього КСУ лише дав пояснення, що «згідно зі статтею 43 Закону України «Про Конституційний Суд України» громадяни є суб’єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом лише щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України».

Тому 7 грудня 2000 р. я подав до КСУ вже на основі вищезгаданого закону відповідне звернення (реєстраційний №18/3268) з проханням дати офіційне тлумачення закону про прожитковий мінімум для громадян України стосовно поширення дії даного закону на багатомільйонний контингент пенсіонерів та інвалідів України, яким, усупереч статтям 21, 24 і 46 Конституції України щороку призначається прожитковий мінімум, нижчий, ніж встановлений законом про прожитковий мінімум. Тобто Конституційний Суд України вже повинен був дати мені як позивачу конкретну відповідь: поширюється чи не поширюється дія закону про прожитковий мінімум на пенсіонерів та інвалідів України.

Однак і в цьому випадку Конституційний Суд, уже не маючи жодного правового контраргументу, визнав за доцільне лише повідомити мене, що моє звернення від 7 грудня 2000 р. також відхиляється, як, мовляв, не досить обгрунтоване. Хіба згаданих правових положень Конституції України не досить, і взагалі, що завадило Конституційному Суду виконати свою формальну функцію згідно зі статтею 43 Закону України «Про Конституційний Суд України»?

Ось вам і пряме звернення до Конституційного Суду України, про значення якого для українських громадян з таким натхненням говорив голова КСУ Віктор Скомороха на своїй прес-конференції.

ВІД РЕДАКЦІї

«День» уже вдруге звертається до теми реалізації права громадян на подачу конституційних звернень до КСУ, публікуючи листи наших читачів. Ми не в усьому погоджуємося із висновками І. Недюхи щодо діяльності Конституційного Суду. Зокрема, можна навести багато прикладів, коли надані КСУ офіційні тлумачення законів України допомогли громадянам відстояти свої конституційні права. Але наведений у листі нашого читача факт дійсно мав місце. До цього можна додати і відсутність ініціативи КСУ у розв’язанні такого спірного і болючого питання, як невідповідність ряду норм затвердженого Кабінетом Міністрів положення про індексацію грошових доходів громадян одноіменному закону. Тож, як бачимо, проблема існує, і тому ми запрошуємо наших експертів та читачів до її обговорення.

Ігор НЕДЮХА, кандидат технічних наук, Київ
Газета: 
Рубрика: