Кожна сфера людської життєдіяльності має свої сталі форми позиціонування у життєпросторі. Є вони і у вищій школі, арсенал яких достатньо різноманітний у залежності від нагоди. Але традиційним є наукова конференція, за допомогою якої завжди можна продемонструвати безліч результатів, виявити помилки власного руху, почути конструктивну критику колег, на підставі якої можна знову ж скоригувати власний рух.
У пригоді стала міжнародна науково-практична конференція «Стратегія розвитку світової та української культури: сучасні акценти та перспективи» (18-19.11) і для кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету, адже 50 років від дня її заснування — це не лише суттєві здобутки науково-педагогічних працівників, утілених у нових монографічних виданнях, наукових збірниках та аналогічних формах позиціонування у просторі вищої освіти, але й тисячі випускників, що знайшли своє фахове покликання, чия діяльність помітно вплинула на культурний простір регіону. Це й безліч оригінальних методик роботи з молоддю, які засвідчують якість професійної діяльності науково-педагогічних працівників, постійний пошук нових форм роботи з молодіжною аудиторією, широкі міжрегіональні і міжкультурні контакти колективу у просторі сучасної вищої освіти.
Серед учасників — 300 науково-педагогічних працівників, з яких понад 135 мають наукові ступені та вчені звання (понад 50 докторів наук, професорів), 76 ЗВО та наукових установ, 32 з яких мають статус національних, 6 країн-учасниць, з яких традиційно чи не найбільше представників наукової спільноти Китаю (випускники майже 10 університетів Пекіна, Шанхаю, Харбіна, Тайюаня), а також дослідники з Португалії, Болгарії, Білорусії, Польщі, які зайвий раз засвідчують достатньо високий потенціал вітчизняної науки, оскільки саме вони обрали місцем своєї наукової реалізації ЗВО України.
Проведений захід засвідчив, що:
— вітчизняна вища школа без особливих проблем адаптувалася не лише до глобалізаційних, але й до пандемічних викликів і функціонує у звичному режимі;
— наявна ситуація стимулювала пошук більш ефективних форм власного функціонування, однією з яких став освітньо-науковий консорціум, створений з десяти провідних ЗВО країни, що реалізують освітньо-професійні програми спеціальностей напрямів 02 «Культура і мистецтво» та 03 «Гуманітарні науки»,
— збільшується кількість аспірантів та докторантів, що усвідомлюють логіку функціонування освітнього простору та важливість власного позиціонування себе в ньому, дотримуючись виконання відповідних державних стандартів, закладених ліцензійними вимогами;
— поглиблюється вивчення регіонального культурного простору, який і надалі характеризується безліччю артефактів та художніх ініціатив, розробка яких й стимулюватиме ефективність реформи місцевого самоврядування та ролі закладів вищої освіти у цьому процесі;
— виходячи з тематики доповідей та обговорення актуальних питань вищої освіти під час проведення круглого столу, навчальний процес набуває більшої прагматизації, оскільки, зважаючи фінансовий стан здобувачів вищої освіти, кожен заклад формує найбільш ефективні освітні траєкторії, які допомагають йому зберегти кількісний склад тих, хто навчається, а також допомогти останнім знайти себе у просторі організації освітнього процесу;
— це стимулює й створення нових організаційних структур чи форм організації навчального процесу, за допомогою яких досягається певна оригінальність кожного закладу, його привабливість на сучасному ринку праці.
Звісно, лише за однією конференцією не можна скласти уявлення про загальний стан організації освітнього простору, однак тенденції у його змінах достатньо помітні.
