Відгук на статтю Василя Расевича «Історія невдах і різунів» («День» №222 від 4—5 грудня 2015 року)
Роль шляхти в історії України явно недооцінена. Те, що шляхта була ослаблена, коштувало Україні поразки у війні з Росією 1917—1921 років.
...А комуністи продовжували змінювати факти навіть часів Литви і Польщі. Як приклад, єврейський погром у Таганчі, де комуністична влада не допускала правди: «В школі кажуть одне, а дома — інше».
У ті часи всі більшовицькі ради по Україні призначалися, а не обиралися. Незаконно встановлена диктатура давала можливість чинити страшні злочини. Жорстоким розбоєм від Канева до Миронівки відзначалася банда Федоренка, що діяла з 1918 по 1921 рік. Найбільшою трагедією, скоєною цією бандою, був погром мирних євреїв у Таганчі, тепер Канівського району Черкащини. На той час, у кінці вересня 1919 року, в селі їх проживало до 600 чоловік. Загону Федоренка не вистачало зброї і коштів на підтримання діяльності загону, що діяв за вказівками центру. Реквізиція рушниць у населення не принесла необхідної кількості зброї. Сорока гвинтівок, що залишились від німців, теж не вистачило загону в 500 бандитів. Тоді було вирішено вчинити погром єврейської громади, що мешкала в Єврейському кварталі на Плоському в Таганчі. Мало хто вцілів під час погрому, загинули сотні людей, горіли хати.
Це злодіяння замовчувалося радянською владою, робилися спроби списати його на інших, зокрема на петлюрівців. Винуватцями цієї трагедії комуністичні писаки роблять чесних людей і до цього часу! Хоча всі корінні таганчани знають з переказів батьків і дідів, що погром робила банда Федоренка. Але приїжджі користуються комуністичними вигадками, включно зі школою, яка носить ім’я Федоренка.
Коли було прийнято закон про декомунізацію, то люди посміливішали і по селу стали поширюватись розмови про злочини Федоренка і його загону. Слід очистити пам’ять про людей, які стояли за вільну Україну і воювали у частинах Української народної республіки і поіменно їх вшанувати. А пам’ять загиблих євреїв, яким за сто років комуністи не встановили навіть найпростішого пам’ятника чи меморіальної дошки, а єврейський цвинтар повністю зруйнували, достойно шанувати сьогодні і у віках.
