За статистикою, через жорна сталінських репресій 1938 року пройшло понад 554 тисячі громадян, з яких понад 328 тисячам осіб призначили вищу міру покарання — розстріл. З них 5804 особи розстріляли як шпигунів на користь Фінляндії. Виявляється, що й у центрі України були таємниці, які «цікавили», на думку радянської влади, цю скандинавську країну. Один із таких «фінських шпигунів» — Фелікс Ватен.
«Мені доводилося гортати справу Фелікса Ватена, — говорить краєзнавець Василь Даценко. — Зараз вона зберігається у Державному архіві Кіровоградської області. У справі було листування періоду 50-х років з рідною сестрою Фелікса Ватена — Бертою Іоганівною, яка на той час проживала в шведському місті Гетеборг. Жінка шукала через Міжнародний Червоний Хрест свого брата. У справі був і папірець на фірмовому бланку КДБ при Раді Міністрів Української РСР, в якому рекомендували колегам із Кіровограда надати відповідь у Червоний Хрест, що у Кіровому відсутні дані про місцеперебування Фелікса Ватена».
7 липня 1938 року оперуповноважений Кіровського МВ НКВС УРСР сержант держбезпеки Полюшкін виніс постанову про початок попереднього слідства про злочинну діяльність громадянина Ватена Фелікса Івановича як агента фінських розвідувальних органів. Того ж дня Полюшкін виніс постанову про обрання запобіжного заходу тримання під вартою. «...Прибувши до міста Кірово, почав зустрічатися з людьми, які налаштовані антирадянськи, у минулому був у полоні в Німеччині, виявляє велику цікавість до об’єктів оборонного значення у місті Кірово», — ідеться у цій постанові. Ця «цікавість» полягала у тому, що співмешканка Ватена розповіла слідчому, що вона разом з Феліксом якось проходила повз аеродром, і він уважно дивився, як робітники займаються прокладанням злітної смуги. Арештували Фелікса Ватена ще до отримання прокурорської санкції.
«У справі є протокол допиту від 3 серпня 1938 року, — продовжує Василь Даценко. — Два співробітники міського відділу НКВС — Орліченко та Глагольєв — провели обшук у квартирах по вулиці Рози Люксембург, 1, де проживав Ватен, та по вулиці Львівській, 50. Вилучили трудову та записні книжки і 50 листів. За іншою адресою — вулиця Карла Маркса, 49, — знайшли три листи на ім’я Галини Балкашинової».
В анкеті заарештованого зазначено, що народився Фелікс Ватен 9 серпня 1898 року у місті Гельсінгфорс, нині Гельсінкі — столиця Фінляндії. За національністю — швед. Батько — робітник-залізничник. За професію Фелікс був економістом-плановиком. Комуніст. Та 1934 року його виключили з партії більшовиків, бо судили — 1932 року отримав рік примусових робіт за ст. 111 Кримінального кодексу РСФСР.
До 1916 року Ватен працював на митниці в порту Гельсінгфорса. Під час першого допиту 3 серпня 1938 року він назвав із своїх родичів батька Егона, матір Іду, сестру Берту та брата Тейбо Ватенів. Усі вони проживали у місті Вііпурі (сьогодні — Виборг), яке на час арешту було у складі Фінляндії. Також Фелікс підтвердив, що підтримує з родичами офіційне листування.
Після закінчення артилерійських командних курсів у Петрограді в серпні 1918 року його у званні «краскома» направили у Червону армію, у 1-й фінський добровольчий загін, на посаду начальника мінометної команди. Воював у районі Олонецька.
Майже через місяць після затримання, 6 серпня 1938 року, Ватену висунули звинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 54-6 Кримінального кодексу УРСР. Зокрема, в тому, що «Ватен є агентом фінської розвідки, за завданням якої проводив шпіонську диверсійну роботу на території Радянського Союзу». Як бачимо, всі докази надумані. А енкаведисти зацікавилися одиноким сором’язливим плановиком управління ринками у Кіровому, якого доля закинула у далеке від країни Суомі степове містечко, через наказ НКВС СРСР №00485. Цей наказ орієнтував територіальні органи держбезпеки на виявлення національних організацій — польської, німецької, латиської, фінської, харбінської тощо. Потрібно було «шукати» розгалужені іноземні шпигунсько-диверсійні та повстанські мережі. А як можна знаходити «націоналістів»? Тільки через паспортні столи, які перебували у віданні НКВС. Ось і Ватена затримали тому, що був фінським шведом.
Але фатальну роль у долі Ватена зіграло його близьке знайомство з відомим на той час фіном Ейно Рахья. Після убивства Кірова Сталін проводив «зачистку» серед представників старої «ленінської гвардії», передусім знищував комінтернівців, які набридали своїми роздумами про світову революцію. 1936 року під сокиру репресій потрапив і Рахья. З протоколу допиту Ватена бачимо, що під час Громадянської війни він служив під командуванням Рахья у фінському стрілецькому полку. А під час радянсько-польської війни був на посаді помічника комісара 480-го стрілецького полку. Із залишками корпусу Гая (ще один ворог народу) був інтернований на територію Німеччини, де перебував чотири місяці. У протоколі записано, що Ватен зізнався у тому, що з 1921 року був учасником контрреволюційної шпигунсько-диверсійної організації, до якої входять виключно фіни і в яку він був завербований у Німеччині фінським агентом, що діяв у ролі журналіста. Він цікавився побутом інтернованих у німецьких таборах бійців Червоної армії. Обіцяв матеріальну допомогу. Роздавав якісь анкети і пропонував заповнити їх. Такі анкети, крім Ватена, заповнили ще більш ніж десяток червоних командирів-фінів. А після повернення із Німеччини всі вони стали членами Фінської військової організації. З Ватеном особисто розмовляв Ейно Рахья, який запропонував працювати на Фінляндію. І начебто Рахья направив їх червоними командирами в Карелію для створення радянсько-фінського кордону. А до Кірового перебрався, бо звідси була співмешканка...
Фелікса Ватена розстріляли 3 листопада 1938 року. Реабілітували 31 березня 1989 року.
