Сьогодні на Донбасі, як і раніше, немає довгоочікуваного миру і стабільності. Проте навіть за таких умов люди на всіх рівнях продовжують працювати заради свого краю і всієї України. Вони сіють хліб, рятують тих, хто опинився у скрутній ситуації, займаються вирішенням соціальних питань.
Михайло ПУХТАЄВИЧ, перший заступник губернатора Луганської області:
— Погано, що ситуація на Донбасі залишається невирішеною. Ми весь час сподівалися: то до 1 травня все припиниться, то після Мінських переговорів. І ситуація, коли щодня гинуть люди, пригнічує всіх. Я періодично їжджу додому (сам родом з Житомира), у відрядження до Києва, і бачу, що загалом все добре: сонце світить, люди гуляють, вони не відчувають тут війни. Але розуміння того, що ця проблема існує, що люди щодня піддаються обстрілам, — пригноблює. Це проблема номер один у нас.
Призначення Геннадія Москаля в Закарпатті — це великий плюс. За рік Геннадій Геннадійович зробив тут велику роботу. Як кризовий менеджер він показав, що президентові було б важко знайти більш ефективну кандидатуру на той регіон. Там справді назрів великий нарив, який потрібно в найкоротший термін усунути. Я думаю, що Геннадій Геннадійович не на довгий період залишив нас. Вважаю, йому вдасться усунути всі проблеми, які там виникли. Як би нам тут, на Луганщині, не було прикро від того, що він нас полишає — всі ходять з блідими обличчями з того дня, як дізналися цю новину — але ми розуміємо, що так буде краще для України. Насправді, він довів до автоматизму всі процеси тут, в обласній адміністрації. Головне, аби новий керівник Луганщини це підтримував, дослухався і радився з Г. Москалем. І тоді тут нічого не зміниться в гірший бік. Геннадій Геннадійович — це людина державного масштабу, і допомога своїй батьківщині для нього є основною метою.
Микола ГОРОХОВ, перший заступник начальника головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України (ДСНС) в Луганській області:
— Хороше: врешті-решт у нас сформувалося головне управління з надзвичайних ситуацій тут, на території області. Люди, які переїхали з окупованого Луганська до Сєверодонецька, склали той кістяк, який був до початку війни. Його ми доповнили своїми співробітниками, і вже утворився злагоджений колектив, який працює і виконує поставлені завдання.
Ще за останній час у мене народилася дочка Олександра. Це велика особиста радість і радість для всієї нашої родини.
Погано те, що немає стабільності. Хочеться, аби була якась визначеність і впевненість у завтрашньому дні. Аби будувати плани, йти вперед і чогось досягати. Слава Богу, наша команда налаштована оптимістично. Всі розуміють ситуацію, що склалася, вже певною мірою до неї звикли. Несемо службу, продовжуємо жити і працювати.
Євген РИБАЛКО, міський голова м. Сватове:
— Погане — це війна на Донбасі. Моя сім’я залишилася без квартири, без майна. Я 20 років прожив у Донецьку. Квартира, машини, інше майно нашої сім’ї — все залишилося там, в окупованому місті.
Тішить те, що улюблений онук біля мене. Йому 3,5 рочки, його теж звуть Євген, і зараз він біля діда. До нас приїхала спеціальна машина, і зараз ми чистимо з ним у Сватовому каналізацію, яку Геннадій Москаль віддав нам у користування. Ще з хорошого — мама моя жива, мир на сватівській землі. Більше нічого назвати не можу.
Любов ПОЛЯКОВА, генеральний директор агрофірми:
— Зараз у нас у розпалі збір ранніх зернових культур. Цього року врожайність середня, якість зерна — теж. Наш регіон дощами аграріїв не балує. Коли відбувалося наливання зерна, дощів практично не було, тому ми думали, що врожай буде гіршим. Але початок непоганий, у середньому 30—40 центнерів з гектара, і це радує.
Паливо у нас є, добривами на наступну посівну теж запаслись. А ось настрою немає, тому що ціна на пшеницю дуже низька. До того ж на сьогоднішній день з нами — аграріями Луганської області — не укладено жодного договору на жодному елеваторі. Наша агрофірма вже готова вивезти декілька тонн зерна, а вивозити його нікуди. З нами не підписують договори, тому що Луганська область усіх відлякує. Ми важко працювали, пшениця хороша, підходиш — хоч обіймай її та й плач. Таке враження, що вона нікому не потрібна, і ми разом з нею.
Ірина КОВАЛЬ, головний редактор радіо ЛОГ ТРК:
— Найгірше, що тільки можна собі уявити, — це війна. Страшно було сидіти під обстрілами, бачити, як поруч гинуть люди, як вибухають бомби...
Найкраще те, що моя сім’я залишилася живою, неушкодженою. Ми переїхали з окупованого Луганська до Сєверодонецька, і всім нам пощастило знайти тут роботу і житло. Ми не понесли жодних втрат, окрім однієї розбомбленої квартири. Але я так не вважаю — інші люди значно більше втратили. Хоча спочатку було не зрозуміло, що буде з нашою телерадіокомпанією, зараз ми радіємо з того, що всім вдалося влаштуватися. Період адаптації до нового місця пройшов досить швидко. І в цьому велика заслуга мешканців Сєверодонецька: вони прийняли нас дуже тепло, доброзичливо, допомагали хто чим міг. Спасибі їм всім за це.
Про колектив: шкода, що не всі журналісти приїхали до Сєверодонецька, велика частина професіоналів роз’їхалася хто куди. Але добре, що всі вони виявилися потрібними — працюють хто в Києві, хто в іноземних ЗМІ, в серйозних виданнях. Це показник високого рівня нашого радіо. Добре ще й те, що разом з нами приїхали найвідданіші співробітники. Вони змогли швидко адаптуватися, з розумінням поставилися до важких умов, відсутності елементарного устаткування, меблів, комунікацій. Вони пережили це з мужністю і продовжують працювати. Щодня ми робимо хай невеликий, але крок уперед: з нуля, навіть з мінуса, виходимо на конкретний результат.
