У мене складається враження, що тільки газета «День» дбає про українсько-російську дружбу. Всілякі проросійські партії й організації прагнуть зросійщення України і тим самим виховують негативне ставлення до Росії. Імперська Росія, активізуючи ці організації та партії, теж формує негативний образ у масовій свідомості українців. Багато українських патріотичних ЗМІ змушені давати відсіч Російський імперії, тому на їхніх шпальтах присутня саме ворожа Україні Росія.
Лише «День» знаходить демократично мислячих російських діячів і надає їм можливість висловити свої думки. Це засвідчив і «Діалог двох правд?» Івана Капсамуна і Ольги Решетилової («День» №65, 15 квітня 2009 року). З одного боку, «Діалог...» нагадав, що Росія — це не тільки імперія, з іншого — ми побачили себе очима сторонніх. Виявляється, у той самий час, як ми постійно нарікаємо на себе, є люди, які нам заздрять. Ми все-таки домоглися свободи слова, тепер треба розбудовувати демократичні інститути. І в Росії є люди, які нам усього цього щиро бажають, вони розуміють, що перемога демократії в Україні сприяє перемозі демократії в Росії. Про них не треба забувати — їх треба підтримувати. Хоча б показати по українському телебаченню спектакль Марка Розовського за В. Гроссманом про Голодомор та Холокост.
Нашим державним діячам, та й усім нам, слід звернути увагу на попередження Олександра Скипальського, що штат російського ФСБ в Україні збільшено в півтора разу в порівнянні з 50-и роками, коли в підпіллі діяла УПА. Тому я не поділяю думку Мирослава Поповича, що прихід до влади правих радикалів матиме страшні наслідки. Є речі й обставини набагато страшніші.
