Шановна пані Кларо!
Я з цікавістю читаю ваші статті про церковні справи, особливо ті, що стосуються України.
Сам я науковець, залишаюся атеїстом, але розумію значення церкви, як інструменту щеплення людяності людині. У зв’язку з широким падінням моралі, чому сприяють ЗМІ, особливо ТБ, УПЦ добивається підбити під себе загальноосвітні школи і т.п., стати над світською владою — тобто веде себе досить агресивно. Адже за дві тисячі років християнству не вдалося помітно облагородити хомо сапієнс і, думаю, не вдасться. Справа в тому, що людина більшу частину життя проводить у виробничій сфері, де добуває хліб свій насущний і де відносини далекі від десяти заповідей. Від скоєних гріхів церква «очищає» людину через сповідь, покаяння. Мене цікавить, чи признає сама церква свої гріхи і чи кається за них.
У книзі «Политическая анатомия» Кругова і др. група незаангажованих дослідників дала свою трактовку історії Росії, зокрема, і РПЦ.
Ще в часи Московського царства церква, заявляючи про себе, як «наместник Бога на земле», вважала себе вищою від світської влади. На Заході ширився протестантизм, який означив церкву як посередника між Богом і людьми, що й не давало їй зверхності над світською владою. Царям це було відомо. Десь при Івані Калиті виник досить широкий рух у церковних низах проти користолюбства своїх ієрархів. Татари не брали ясак із церкви, й вона ставала все багатішою (багатшою навіть, чим цар). Тому царі підтримували рух низів проти користолюбства церкви. РПЦ назвала цей рух, як і західний протестантизм, «ересью жидовствующих» («ведь евреи распяли Христа»). У ХIХ столітті в Росії поширювалася матеріалістична ідеологія, й церква розкрутила легенду про «жидо-масонский заговор». Іншими словами, саме РПЦ є автором антисемітизму і єврейських погромів. Цікаво, чи цей гріх притаманний тільки РПЦ, чи також іншим православним церквам?
РПЦ уникає розмов про свою роль у виникненні Смути 1612 року, в якій вона була вирішальною. Це була спроба перейняти досвід поляків, а саме — обирати королів на Сеймах, причому роль церкви значно виростала. Наміри не вдалося втілити через повстання Мініна та Пожарського. А з подачі сучасної РПЦ в Росії тепер відзначають свято єднання 4 листопада, коли начебто поляків вигнали з Москви.
Було б цікаво і повчально, якби ви відкрили тему гріхів РПЦ і її покаяння за них.
Може, цим збилося б чванство й потуги втручатися в релігійні справи в Україні.
