Немає виходу лише з труни, стверджують працівники цвинтарів. І не вірити їм немає підстав. У всіх інших випадках є шанс. Загублених шансів не буває, шанси бувають лише нереалізовані. А якщо так, то практично нічого не заважає нинішньому Президентові виставити свою кандидатуру на президентських виборах і бути успішно обраним на другий термін.
Коли політичне життя суспільства заходить у глухий кут, тоді з неминучістю виникає постійний розклад пасьянсу голосів. Реальна політика зводиться до системи противаг. Боротьба ідей замінюється боротьбою чиновників за владні портфелі та крісла. Чоботарі починають пекти пироги повсюдно. Система противаг у політиці хибна. Б. Єльцин свого часу продемонстрував це з великою переконливістю. Вибори всіх рівнів у нинішньому варіанті політичного застою є просто фарсом. Основними атрибутами передвиборної боротьби стануть чорний піар, компромат, фальсифікація, кумівство, корпоративність, сімейність і далі з усіма зупинками. Суспільство ж потребує нової домінанти. Зміна доктрини є шляхом нинішнього Президента до перемоги вже в першому турі. Іншого шляху немає. Виставляти свою кандидатуру на вибори за нинішньої системи цінностей, щонайменше, немає сенсу. Тривідсотковий рейтинг саме й свідчить про повне фіаско запропонованих суспільству пріоритетів. Необхідна зміна курсу. І проголосити зміну курсу або доктрини в змозі лише діючий Президент. Усім іншим учасникам передвиборного процесу необхідно спочатку ним стати, а вже потім змінювати. Або проголошувати лише в рамках передвиборного меню. А ось нині діючому Президенту необхідна лише політична воля, гідний проект і кадри. І те, що великий дока в політиці, тільки не плутати з піаром, Д. Видрін запрошений в адміністрацію Президента на роботу, безумовно, неспроста. Можливі варіанти... Або нова доктрина, або серйозна опозиція. І те, й інше веде до змін. І сказати, що грядуть великі зміни, — нічого не сказати. Ще не вигадані слова для опису того, що зароджуватиметься. І слово «криза» найменше підходить для визначення процесів, що відбуваються. Ні піку, ні дна змін, що відбуваються, ще не досягнуто. Велика ілюзія в очікуванні повернення. Його не буде.
Це до того, що цей етап розвитку людства неминуче приведе до перегляду систем цінностей у більшості держав. Так навіщо ж чекати Україні та її Президенту, якщо шанс надається самим плином часу?! Зміна доктрини сьогодні — найважливіше завдання. На її розробку залишилося дуже мало часу, а тому вона має бути дуже привабливою та ефективною. Звідси нині діючий Президент цілком може реалізувати свій другий шанс. А про цвяхи для політичної труни Віктора Андрійовича Ющенка — говорити ще зарано.
