У №114 від 8 липня ц.р. у рубриці «Запитання «Дня» були надруковані відповіді експертів на запитання: «Що таке «український націоналіст» сьогодні?» та «Які смисли ви вкладаєте в це визначення?». Водночас редакція запропонувала читачам поділитися власним баченням визначення «український націоналіст». Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі перші два відгуки.
Націоналіст — це патріот!
Із цікавістю ознайомився з новою рубрикою — «УБН». Але, як на мене, шановні автори, які започаткували тему, водночас її й вичерпали!
Звичайно, «патріот» і «націоналіст» — тотожні поняття, просто утворені з коренів, запозичених з різних мов. Я не філолог, але, здається, — з романських і германських відповідно. Тому цікавою видається дещо інша тема: як пропаганда маніпулює словами, а відтак і свідомістю громадян. Так із відтінком схвалення промовляють «розвідник» і з осудом — «шпигун», хоч йдеться про людей одного фаху.
Безумовно брутальним вважається (і вживається як таке) слово «фюрер», яке у німців просто означало (і означає) — «вождь». Але, при наявності «вождів світового пролетаріату», слід було відмежуватися від інших ватажків, що й зробили.
Ну а «учасник визвольних змагань», то вже точно в очах представників метрополії — «бандит», хоч пасувало б сюди саме слово «патріот». Нехай би вже так казали інші «дяді» й «брати», а то й ми квацяємо борців за нашу незалежність — вояків УПА — незугарними словами!
Олександр Пушкін був, безумовно, російським патріотом, але, якщо поняття патріот має поганий присмак, то гарним парубком, відтак, є Дантес!? Але про нього інший поет написав:
Смеясь, он дерзко презирал
Земли чужой язык и нравы.
Відтак саме отакі, одномовні, мають бути взірцями для нас? Чи не це ми спостерігаємо в нашому суспільстві? Можуть заперечити, що у ті часи аристократія, спілкуючись в основному французькою, все ж була патріотично налаштованою, тому й російська мова наших «нових» — не біда, вони однаково «наші». Хотілося б вірити, ще більше — чути!
Звичайно, в наш час, якщо заспіваєш «Де ти бродиш, моя доле», до табору не зашлють, але я з сумом дивлюся, що навіть моя онука, яка весь день цокотить українською, звертаючись до продавщиці морозива — дівчини з села — миттю самочинно переходить на російську. Що це — феномен рабської психології? Який, додам, мало не на генному рівні властивий більшості наших громадян. От коли ми вичавимо з себе «рабів незрячих», тоді й обернемося на патріотів (а хоч і націоналістів), станемо носіями людської гідності!
Життя за правилами?
На жаль, і нині, в незалежній Україні, недостатньо бути просто українцем. Той, хто переживає за долю української нації, мусить бути українським націоналістом.
Сьогодні українському націоналісту вже не треба брати автомат і йти до лісу. Але становище українців в Україні все ще залишається складним. Передусім український націоналіст повинен розмовляти українською мовою і дбати про розширення території її функціонування. Свого часу українські націоналісти, об’єднавшись в ОУН, змогли підняти населення на збройну боротьбу за незалежність своєї Батьківщини. Звідси висновок: запорукою успішної діяльності є участь в українських організаціях. Необхідно також давати рішучу відсіч антиукраїнським організаціям, які маскуються гаслами «інтернаціоналізму» та «братерства».
Справжня незалежність України, а не нове ярмо, прикрите облудними обіцянками якогось оновленого союзу; одна державна мова — українська; визнання УПА воюючою стороною, героями України — це три ознаки справжньої української організації.
Водночас український націоналіст повинен бути високоморальною особистістю, гартувати себе духовно і фізично, постійно вчитися. Варто знати такі документи, як «Десять заповідей українського націоналіста», «12 прикмет характеру українського націоналіста» та «44 правила життя українського націоналіста».
Тепер часто звучить тост «Будьмо!». Скажімо собі: «Будьмо українськими націоналістами!». І виконаймо це рішення.
