Сьогодні про ціни на продукти говорить кожний. Тотальне подорожчання на все. Але для цього немає жодних підстав. Бо всі, що продають, від таких цін одержують надприбутки.
Підтвердження необґрунтованого підвищення цін просте — на прикладі визначення рівня рентабельності звичайнісіньких курячих харчових яєць. Для цього подаємо динаміку цін 10 яєць, які були протягом 2014 р. у системі магазинів однієї торгової мережі: 26 січня — 4,50 грн; 13 квітня — 7,00; 6 липня — 7,40; 29 вересня — 12,90; 11 грудня — 14,30 грн. Порівняно із січнем, у наступні зазначені періоди ріст цін становив відповідно 155,5%; 164,4; 286,6; 317,8. У грудні, порівняно з січнем, ціна яєць зросла в 3,18 разу, а порівняно з 6 липня — у 1,93 разу. При цьому сортність яєць була однаковою, їх виробник і реалізатор — ті ж самі. Обоє — приватні підприємства.
Якщо враховувати складові ціни на яйця, то протягом зазначеного часу зарплата безпосередніх працівників птахофабрик і відрахування до пенсійного фонду не зростали, пташників не будували, нового обладнання не встановлювали, вода власного видобутку, урожай був високий, вартість природного (російського) газу практично не змінювалась, а останнім часом його з Росії не одержували, і був дешевший реверсний газ, ціни на іноземні кормові препарати й медикаменти за кордоном, звідки їх завозять, практично не зростали. Лише дещо подорожчала електроенергія, пальне для транспорту та комбікорми (усе необґрунтовано!).
Щодо птиці, то продуктивний період (яйцекладка) одновікової партії курей триває майже цілий рік, а молоді кури, ті, що зараз почали нестися (частина стада по країні), були завезені добовими курчатами з-за кордону ще в межах липня місяця, і їх вартість в іноземних фірмах була стабільною. Вочевидь, додаткових коштів на поголів’я птиці не потрачено.
Не було значного збільшення затрат на реалізацію яєць.
Тож фактичні затрати на виробництво та реалізацію харчових яєць із більшості показників практично не зросли, а певне подорожчання електроенергії, пального та комбікормів по відношенню до всіх затрат не перевищило 10—15%. Відтак рівень рентабельності виробництва й реалізації яєць загалом зріс за перше півріччя майже на 60%, а за рік — 200%. Звідси висновок — підстав для безперервного й тотального підвищення цін на яйця не було. Хай навіть за ринкових умов. Творці цін — не ринкові умови, а монополісти-олігархи, особливо реалізатори.
Слід зазначити, що затрати, виручка та прибуток визначаються в гривнях, і на рентабельність курс долара щодо харчових яєць прямого впливу не має. Банківські операції стосуються інших сфер.
Вочевидь, безпідставно ростуть ціни на інші продукти, товари, енергоносії, послуги. Але кошти від надприбутків державі у відповідній кількості не надходять. Діє дикий капіталізм.
Для прикладу у птахівництві можна назвати відомого мільярдера Юрія Косюка, який керує «Нашою рябою». У той рік, коли він став мільярдером, по телеканалах наголошували, що м’ясо птиці збиткове.
За таких диверсійних умов країна на межі дефолту. І уряд змушений сподіватися на міжнародну допомогу... І не соромно олігархам. І не страшно їм за свою країну. Бо космополіти.
Чи не варто РНБО та реформаторам передусім звернути увагу на таке штучно створене економічне становище, що є основою руйнування економіки країни та її безпеки загалом?
Реформи у напрямку затягування пасків за формулою Бальцеровича у Польщі були доречними на зламі соціалізму за наявності значної частини державної власності. Його реформи призвели до створення масового середнього підприємництва, зацікавленого у нарощуванні національного виробництва та капіталу, який не вивозили в офшори.
В Україні роздержавлення відбулося 20 років тому, майже стихійно, без оголошеної чіткої реформи — під загальними напрямами переходу на ринкові умови та лібералізацію.
Утворилося кілька десятків мільярдерів і мільйонерів зі своїми монополіями та офшорами. За невеликої кількості середніх бізнесменів. І тепер клани капіталістів не даватимуть можливості розвиватися середньому бізнесу, якщо не провести реформування встановленого космополітичного капіталізму в Україні — за нового розвитку ринкових умов. Затягування пасків олігархи й латифундисти не бояться, а в населення знизиться купівельна спроможність і не буде коштів для розвитку середнього й малого бізнесу навіть для внутрішнього ринку.
Пануватиме імпорт: купувати й продавати простіше й цікавіше, ніж виробляти (вирощувати курчат, поросят, телят, прибирати послід).
Під час роздумів вищезазначеного пропоную такі варіанти реформ: бізнесменів, що займаються імпортом, стимулювати для залучення до внутрішнього виробництва; підприємцям, які за рік нарощують виробництво більш ніж на 10%, зменшувати на певну кількість податки; латифундистам на кожні 100 га землі виробляти певну кількість м’яса та молока, а в степових районах — вовни (стимулювати продавати не зерно, а переробляти його на тваринницьку продукцію); власників коштів в офшорах та інших великих капіталів стимулювати до інвестицій у розвиток промисловості, льонарства, текстильного, цукрового виробництва; банківську систему позбавити «геноцидних» можливостей при кредитуванні на будівництво, придбання у валютних операціях; установити жорстку кримінальну відповідальність за рекет і будь-які проникнення зі зброєю на підприємства та установи тощо.
