Ольга МАТВIЄНКО, журналіст газети «Коло», волонтер:
— Як журналіст, за сім років роботи я звикла, що сумні та позитивні новини змінюють одна одну навіть не через день, а щохвилини. Зараз ти пишеш інтерв’ю зі спортсменом, військовослужбовцем Павлом Будаєвським, який здобув одразу чотири золоті медалі з плавання на «Іграх нескорених» у Торонто, ще раз радієш його успіхові, пишаєшся нашими бійцями, ветеранами, які не скорилися життєвим обставинам. А за мить дізнаєшся, що на Донбасі знову Україна втратила свого захисника: від тяжких осколкових поранень, отриманих під час мінометного обстрілу найманцями РФ позицій ЗСУ, загинув молодий хлопець, солдат 54-ї окремої механізованої бригади, наш земляк Сергій Сергієнко. І завтра, на похороні Героя, знову намагатимешся розділити горе близьких, намагатимешся знайти слова, якими впишеш у людську пам’ять образ мужньої людини, що віддала за Батьківщину найдорожче — своє життя.
Спілкуючись із людьми, заглиблюючись у ситуацію, пропускаючи через себе увесь той негатив, навіть через сім років важко і просто неможливо звикнути сприймати все флегматично та байдуже. Тому важливо вміти не стільки відсторонитися, скільки навчитися так само близько і вповні сприймати новини радісні й позитивні (а це останні чотири роки, коли в Україні триває боротьба з агресором, дуже важко). Більшість моїх хороших новин — саме про перемоги на воєнному та волонтерському фронті. Ось днями отримали повідомлення: «Їдемо в гості». Це означає, що хлопці-розвідники з 24-ї ОМБр після кількох місяців навчань на полігоні, короткої відпустки повернулися на Донбас. А «гості» — ворог. Ми відчуваємо неабияке хвилювання за кожного з наших. Уже більше двох років завдяки підтримці небайдужих полтавців намагаємося закривати потреби саме цього підрозділу. Зокрема кілька днів тому для облаштування бліндажів на новому місці їм була потрібна бензопила. Кинула заклик у соцмережі. І диво: за 4—5 годин зібрали необхідні 2,5 тисячі! Тут є кілька позитивних моментів: по-перше, можемо відправити хлопцям таку необхідну річ, по-друге, у мене золоті друзі та багато людей, які підтримують наших захисників, пам’ятаючи, що в країні війна. І бензопила — це маленька краплинка. Повідомлення про це навіть не тягне на новину. Але задумаймося, скільки у цьому позитиву для багатьох людей! Не можна перестати співчувати сумним новинам, не можна забувати про війну. Але завжди можна знайти позитив, створити його, допомагаючи людям, адже це дає наснагу не здаватися, дає сили, щоб вистояти навіть у найтемніші часи.
Артем ТРУШКIН, тренер ДЮСШ «Молодь», член Всеукраїнського об’єднання тренерів України:
— Особисто для мене знаковою подією стало те, що наприкінці минулого року я пройшов співбесіду в Центрі ліцензування Федерації футболу України. Після навчання отримаю тренерську ліцензію категорії «В», яка дозволить працювати як дитячо-юнацьким наставником, так і головним тренером у клубах другої ліги, а також помічником тренера у професійних командах, котрі беруть участь в українських та європейських чемпіонатах. Важлива подія у світі футболу відбулася восени минулого року, коли союз УЄФА представив концепцію нового турніру для національних збірних — Лігу націй. А цього тижня відбулося жеребкування, за яким суперниками збірної України стали команди Чехії та Словаччини. Група доволі рівна, тому буде цікаво подивитися, хто зможе вибороти путівку до наступної стадії змагань. А ще радію за українських спортсменів, котрі здобули ліцензії для участі в ХХIII зимовій Олімпіаді-2018 у Пхьончхані. Звичайно, буду вболівати за наших.
Щодо поганого, то я не буду оригінальним, коли скажу, що в країні продовжується війна і наші території в Донецькій та Луганській областях знаходяться під контролем ворога. На сході гинуть наші солдати. Дай Боже здоров’я тим, хто живий і продовжує воювати за наше мирне небо, і світла пам’ять усім загиблим. Цього тижня засмутила новина про жахливий терористичний напад на готель у Кабулі, котрий забрав життя багатьох людей, серед яких були і наші співвітчизники. Не хотілося закінчувати на песимістичній ноті, але Україна потребує невідкладних заходів у боротьбі з корупцією, котра, на жаль, не хоче йти на спад.
Андрій ВОЛОШИН, член команди Poltava Poem, активіст у ГО «Еколтава»:
— Дуже помітною стала діяльність громадських організацій міста. Полтавські об’єднання стають більш дієвими, і це позитивна тенденція. Зокрема у місті існує проект Poltava Poem, створений для популяризації української поезії. Команда молодих людей розмальовує стіни будинків віршами українських поетів. Зараз команда Poltava Poem запланувала поїздку на схід. Протягом наступних трьох місяців активісти у рамках проекту U-poem поширюватимуть українську мову та поезію шляхом написання віршів на різних об’єктах, проводитимуть творчі вечори і намагатимуться сприяти створенню мережі молодіжних центрів як культурних осередків у Донецькій і Луганській областях. Я вважаю, що настав час, коли люди не тільки хочуть змін, але й прагнуть бути корисними, особисто взяти участь у різних проектах.
А ще цього року я став івент-менеджером у ГО «Еколтава». Мушу визнати, що в країні дуже недосконала система поводження з відходами, тому забруднюється навколишнє середовище, зокрема і в моєму місті. Тож місію активістів вбачаю в організації заходів, які навчать містян сортувати сміття, що є важливим кроком для формування екологічної свідомості мешканців Полтави, а це сприятиме збереженню довкілля.
