Уже протягом чотирьох років іде боротьба між киянами і міськрадою за Пейзажну алею — одне з найкрасивіших і найстаріших місць у Києві. Міські чиновники, на жаль, можуть собі дозволити не зважати на закон і офіційні листи ЮНЕСКО, використовуючи ситуацію задля передвиборного піару. Добре, що серед жителів української столиці ще є ті, хто не може собі дозволити опускати руки.
Інна СОВСУН, активістка громадської ініціативи «Збережемо старий Київ»:
— Історія із Пейзажною алеєю почалася чотири роки тому, коли на ній відвели землю під будівництво споруди для співробітників МЗС. Насправді цю землю ніхто не мав права віддавати під забудову, бо вона входить у територію заповідника «Старий Київ». Окрім того, ще і охороняється ЮНЕСКО, але це нікого не зупиняє і не хвилює. Ще на початку цієї історії ми звернулися до ЮНЕСКО, вони надіслали нам листа, що там дійсно будувати нічого не можна. Але це нікого не обходить. Спершу місцеві жителі боролися в юридичному полі, але у них не вийшло і тоді вони приєдналися до створеної ініціативи «Збережемо старий Київ». З вересня 2007 року ми влаштували дуже багато акцій протесту. На якийсь час нам вдавалося привернути увагу, але місцева влада тільки давала обіцянки й нічого не виконувала. Тоді 15 грудня минулого року ми повалили паркан навколо будівництва, закопали виритий котлован. Черновецькому, очевидно, потрібно було попіаритись перед виборами, тому він прийшов на будівництво і урочисто пообіцяв його закрити, видав розпорядження про припинення будівельних робіт. В цьому розпорядженні також містився пункт про підготовку рішення про скасування землевідводу. Хоча цей пункт виконано не було, але будівельні роботи тимчасово припинили і Черновецький урочисто посадив парк.
Почалися суди: місцеві мешканці проти міськради. І ось несподівано юриста мешканців будинків біля Пейзажної алеї Марину Соловйову рішенням секретаря міськради Олеся Довгого позбавили довіреності на представлення Київміськради у справі щодо будівництва на перетині Десятинного провулка та Пейзажної алеї. Цю довіреність адвокат отримала як результат тривалої боротьби місцевих мешканців та громадянської ініціативи «Збережи старий Київ» за збереження «Пейзажки». Наступний суд назначено на 13 листопада. Міська рада на попередній суд нікого зі своїх представників не делегувала. Вони хотіли притупити конфлікт на якийсь час і попіаритися на цьому перед виборами, але, вочевидь, були певні домовленості із забудовниками щодо того, що ситуація вирішиться якось інакше. Поки що будівництво не відновлюється, бо ще не було суду, але ми просто переконані, що вони збираються відновлювати роботи. І так само ми переконані, що ми не дамо цього зробити. Але хотілося б, щоб все відбувалося в юридичній площині, але наші опоненти порушують усі можливі закони й обіцянки. Поки що ми вимагатимемо від КМДА відновлення згаданої довіреності й найближчим часом проведемо акцію протесту під КМДА. Сподіваюся, що наші заяви поширяться, бо, як показує практика, поки такі речі не з’являються в пресі і з цього не роздувається скандал, влада ні на що не реагує.
Андрій КУЗЬМЕНКО (Кузьма), лідер гурту «Скрябін»:
— До Нового року ми готуємо пісню під назвою «Тазик олів’є», яка буде присвячена фінансовій кризі в Україні. Ми повинні підтримати дух народу, бо його і так обдирають з усіх сторін. Мені хочеться, щоб хоч хтось у цій країні просякнувся проблемами нашого народу. У пісні зміст наступний: проблеми нам ні до чого, доки у нас є гроші на тазик олів’є, все нормально, ми — народ простий, бувалий. Мені здається, що саме на Новий рік ця пісня буде актуальною, це добра, весела пісня. Якщо чесно, мені так цей народ шкода, що слів немає, ще й на передодні виборів, коли доведеться голосувати за ті самі «рожі», яким абсолютно по цимбалах що робиться з людьми. Я думаю, що цією піснею можна людям трохи відкрити очі на все те, що робиться. Хоча у людей і так очі відкриті, проте їм їх постійно замилюють, особливо тоді, коли треба іти на вибори. А моя мрія — це збойкотувати вибори. Мені здається, що колектив «Поющие трусы» зможуть донести цей зміст. Весь наш парламент і політика загалом заслуговують на висвітлення саме в репертуарі «Поющих трусов», а не, наприклад, «Скрябіна» чи інших груп. Ідея створення такого колективу з’явилась через те, що набрид однорідний продукт, захотілося піддати трохи сатири в те, що відбувається навколо. І з самого початку цей гурт створювався як проект, що буде висміювати те, що є недостойним для появи на телебаченні. Основною метою колективу є висміювання. «Поющие трусы» — це як висловлення наболілого і репертуар такий самий. Але гурт «Скрябін» у мене, звичайно, на першому місці. А «Поющими трусами» ми займатимемось доти, доки вони будуть актуальними. Весною ми плануємо випустити альбом і, прослухавши його, можна буде сказати навіть про соціальне значення гурту.
Юрко ВОВКОГОН, мистецьке об’єднання «Дзиѓа», Львів:
— Ідея мистецької експансії заходу на схід і створення мистецького проекту «Львівська площа» виникала дуже давно, просто лише зараз виявилась можливість його реалізувати — завдяки знайомству з Сергієм Харчуком, який організовував «Славський рок-фест». Проект «Львівська площа» відбуватиметься у приміщенні Будинку художника на однойменній площі. Він полягатиме в презентації нестандартних культурних речей, які виникають і проводяться у Львові. Це будуть cуто мистецькі, музичні, культурні речі та явища, які могли народитися тільки у Львові, в яких є львівська специфіка. Їх ми презентуватимемо в Києві. Це можуть бути як літературні зустрічі з львівськими письменниками і поетами, так і концерти львівських гуртів, мистецькі акції, що показуватимуть актуального мистецтва, перформанси. Найближчим часом, 19 листопада, відбудеться концерт легенд львівського джаз-року гурту «The Mandry», що виник у 70-х роках, ще за «совка», і вже досить довго грає в стилі джаз-року в суто львівському трактуванні цього явища. Свого часу ми створювали подібні акції в Харкові, там є гурт «Мертвий півень», з яким ми активно співпрацювали. Про подібні проекти на вході можна буде говорити тоді, коли з’являться відповідні можливості. А поки що ми розраховуємо на резонанс у Києві, інакше ми б за це не взялися.
