Шановна редакціє газети «День»!
Прочитав у вашій газеті (№110 від 25 червня ц.р.) статтю Галини Александрової з Маріуполя «Рік духовності — під символом бездуховності». Хочу сказати, що в Донецьку й області проживає здебільшого російськомовне населення, вони не знають української мови і знати її не хочуть, то ж насильно нав’язувати їм українську мову не треба. Хіба західноукраїнські націоналісти, які розмовляють чистою українською мовою, такі добрі та благородні люди? Це вони зруйнували в 1991 році пам’ятник знаменитому розвіднику, Герою Радянського Союзу Миколі Кузнєцову і встановили в Івано- Франківську пам’ятник Степану Бандері.
Тепер стосовно Постишева, Мехліса, Ворошилова та Дзержинського, чиїми іменами названо вулиці в Донецьку. Так, Постишев, який організував страшний голод на Україні в 1932 — 1933 роках, — злочинець! Я вважаю злочинцями і Мехліса, і Ворошилова — вони багато принесли горя народу України. Та й народу Росії. А ось Ф. Дзержинський — це велика людина, безстрашний боєць Революції, найближчий соратник В. Леніна — видатного державного та політичного діяча. І це — правда, доведена багатьма документами історії.
Й. Сталін був жорстокий диктатор, він — головний винуватець страшного голоду на Україні в 1932 — 1933 рр. Він винен у жахливих репресіях проти безвинних людей у 1937 — 1938 роках. Саме через його злочинну політику тоді були розстріляні, загинули у в’язницях і гулагах тисячі безвинних людей! Але слід чесно визнати, що він зіграв велику роль у Перемозі над Німеччиною, у Великій Вітчизняній війні.
Тепер питання про радянську владу. Зараз багато газет, радіо, телебачення підносять радянську владу так, що вона була вкрай поганою для народу, мовляв, був постійний голодомор, тоталітарна влада, репресії. Але це неправда. Адже за розвиненого соціалізму Україна була багатою та могутньою країною. Вона входила до десятки багатих і могутніх країн Європи. А тепер? Через мізерні пенсії та неймовірно високі ціни на основні продукти харчування, медикаменти, комунальні тарифи багато інвалідів і пенсіонерiв буквально голодують. Такого за радянської влади не було. Всі люди мали стабільну зарплату, пенсії, мали надійний шматок хліба, мали й до хліба. Жили спокійно, впевнено та заможно. В тому числі й пенсіонери, й інваліди. І я досі жалкую за радянською владою.
