Активізація громадської діяльності, реалізація давніх задумів, відкриття нових можливостей, прагнення встановити справедливість переплелися в ці весняні дні, немов «з журбою радість». Експерти з Житомирщини небайдужі до того, чим живе громада — єдиний важіль впливу на соціально-політичну ситуацію в державі, яку турбує, чи буде покарано винних у злочинах і чи виконує міліція свої обов’язки. Проте в житті завжди є місце думкам про прекрасне й вічне.
Віктор ЧУПРОВ, голова правління Житомирської обласної громадської організації «Дозор»:
— Цього тижня мені вдалося за досить короткий термін підібрати гідних людей для навчання за програмою УМДПЛ «Моніторинг дотримання прав людини в правоохоронних органах». Інше досягнення тижня в тому, що я впевнився в суттєвих змінах, які відбулися за результатами невеликої медіакампанії: тисячі житомирян і мешканців області дізналися про необґрунтовані платежі за оформлення закордонних паспортів і про шахрайські методи, які використовує МВС для стягнення коштів із законослухняних громадян. Вся Україна активно готується до чергового етапу всеукраїнської кампанії «Міліція під контролем», що обов’язково зробить діяльність нашої міліції більш прозорою, поступово перетворить її з карального апарату на інститут, який буде дійсно захищати права людини, а не інтереси можновладців.
Катерина КЛИМОВА, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри філології та лінгводидактики Житомирського державного університету імені Івана Франка:
— Для мене найприємнішою подією минулого тижня стали літературно-музичні читання «Жіноча доля у творчості Тараса Шевченка», проведені викладачами кафедри філології й лінгводидактики, студентами інституту педагогіки та працівниками бібліотеки Житомирського державного університету імені Івана Франка. Все було звичним і надзвичайним водночас: затишний зал наукової літератури з портретом Кобзаря, вишиті рушники, старовинні книжки на полицях, великий стіл — неначе у світлиці гарного господаря. Жваві студентки у вишиванках пишалися своєю вродою та схожістю з шевченківськими красунями. Діти — Віталій та Карина — підкорили своїм виразним читанням та грою на скрипці. Коли всі підхопили «Думи мої, думи...», я мимоволі пригадала своє дитинство: бабуся, мама й я — жінки трьох поколінь — неголосно співаємо Шевченка, а потім Глібова, а потім «Не питай, чого в мене заплакані очі» Огієнка. Я дивуюся несподіваному збігові (чи то, може, пересуванню в часі?): моя бабуся, теж Катерина, маленькою дівчинкою на початку минулого століття саме тут, у бібліотеці Інституту народної освіти, з книжки змалювала портрет Кобзаря.
Віталій КІЧКІРУК, член громадської ради при Житомирській ОДА, «Фундація регіональних ініціатив»:
— Останнім часом важко відрізнити, де сон, а де дійсність. От хіба ми могли б повірити в те, що міліція відпустить нелюдів, які знущалися, ѓвалтували, намагалися вбити та спалити дівчину? А відпустила ж! І якби не ѓвалт, який підняли у пресі небайдужі миколаївці, то ми б і не знали, що таке можливе в Україні. Хоча ситуація нагадує про події вже майже дворічної давнини, коли у відділку міліції вбили студента Ігоря Індила. Тоді теж лише голос громади примусив розслідувати цю справу. Президент пообіцяв, що це розслідування буде всебічним і об’єктивним. А що ж ми отримали? Обидва працівники міліції, підозрювані в смерті цього студента, були звільнені після судового засідання в Києві! Один із них був засуджений до п’яти років позбавлення волі умовно, а другий взагалі був амністований судом! Ніби сон, чи не правда? Щодо позитиву, то Президент таки підписав закон «Про заборону реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів». Це означає, що щороку в Україні все менше й менше дітей будуть спокушені рекламою цигарок. Я навмисне не згадував про Тимошенко, Яценюка, Турчинова, Кличка та інших. Від їхнього «вовтузіння», імітації бурхливої діяльності нічого не залежить. Сьогодні єдиним важелем упливу на ситуацію в країні залишається «вулиця». Хоч як би прикро було це визнавати. Рабів до раю не пускають!
Віталій КЛИМЧУК, психолог:
— У моєму житті тиждень був швидше багатий на поразки, ніж на перемоги. Зокрема, не вдалося розпочати важливий для мене проект — організацію навчання в Житомирі танцювально-рухової терапії. Разом із тим народилися нові ідеї, нові проекти, які в майбутньому обіцяють бути успішними. Щодо життя суспільства, то намітилися перспективи створення національної спілки психологів, що мене радує. Прикро вразило випадково побачене відео з Оксаною Макар, особливо коментарі й поведінка її мами. Періодично думаю про те, що даремно відмінили смертну кару — її треба було б зберегти для ѓвалтівників. Кажу так, бо безпосередньо стикаюся з цією проблемою серед своїх клієнтів: кожна третя-четверта дівчина мала в минулому досвід сексуального насилля в тій чи іншій формі. І це страшно...
Оксана КУЗЬМЕНКО, кореспондент житомирської міської радіокомпанії «КРОК-радіо»:
— Минулий тиждень для мене — це сім днів спокійного плину часу з важливими уроками долі. Для нашого ж міста тиждень насамперед пов’язаний з історичною подією — підписанням протоколу між виконавчим комітетом Житомирської міської ради та шведською компанією «Swedish Water Experience AB» про співпрацю у сфері системи очистки каналізаційних стоків. Приємно, що нарешті зробили перший крок до модернізації очисних споруд міста. Ми зможемо пити чисту воду прямо з річки Тетерів, її постачання буде не погодинне, а цілодобове, оплата за користування не підвищуватиметься так часто, як тепер, і, як наслідок, думки житомирян будуть світлішими та більш позитивними. Погано лише те, що побачимо ту дивовижну воду не скоро — через 20—25 років. Але хай там як, ми оптимістично налаштовані чекати. Проте далеко не всі з нас готові змінити власну свідомість та ставлення до дарунків природи, зокрема водойм. Яскравим прикладом цього стало забруднення річки Уж Коростенським заводом МДФ, про що було багато розмов.
