Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Життя потрібно робити красивим

9 серпня, 2013 - 12:44
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Люди завжди бажають жити щасливо, заможно, вільно, красиво. Кожен мешканець у селі чи місті хоче мати гарну оселю. Дбає про те, щоб вона гарно виглядала всередині та зовні. Люди і в містах, і в селах завжди робили так, щоб ділянки біля їхніх хат чи багатоповерхових будинків були у квітах і в порядку.

Одні жителі чекають, щоб лад навели працівники ЖКГ, інші беруться створювати благоустрій самі, бо знають, що ЖКГ не встигне все зробити. Хай жеківці роблять щось більш капітальне: ремонт житла, дахів і таке інше, а вже менш витратні й легші види робіт люди роблять самотужки. Але не всі, є й ледарі та нероби: «Нехай собі це роблять жеки, чому це я буду робити?»

Усе залежить від того, яке виховання отримали діти змалечку — ставитися з любов’ю до людей і до природи, чи просто бути байдужими до всього. І в наш час одразу видно — де живуть порядні та цікаві люди, там завжди гарно біля будинків, у дворі й у хаті. Я завжди казав тим, хто живе в державних будинках, щоб вони виявляли ініціативу в благоустрої місць, де живуть, і завжди допомагали там, де все залежить від ЖКГ, а не від пересічних громадян. Я жив серед своїх рідних, тітка Килина й моя мати Ганна завжди вирощували різні квіти: троянди, петунії, майори, фіалки різних видів, жоржини, айстри, гвоздики, тюльпани і півонії. Все квітло і пахло. Удень — це різнобарвні візерунки квітів, а вночі — пахощі фіалок. Не життя, а райська благодать!

У наш час люди стали більш байдужі. Саджати щось біля приватної хати і державного будинку не хочуть. Росте бур’ян. А погляньте — скільки сміття понизу багатоповерхівок, це просто жах! Я це бачу в нашому місті, й в обласному центрі, біля багатоповерхівок.

Та людей інколи слід просто мобілізувати розмовою. Якось іду біля двоповерхового будинку по Сухому провулку свого міста. Бачу — робітники ЖКГ зробили ремонт і розгорнули грядочку, пошкодили лавки, огорожу, залізну прибудову до входу в під’їзд. Стоїть усе розвалене. Мешканці знову звертаються до мене. Я кажу, щоб зверталися до тих, хто вів роботи. Знаю, що ремонтували теплотрасу. Кажу: або звертайтесь в ЖКГ, або робіть самі, це ж не складно — зробити хоч що-небудь гарне, щоб було. Біля під’їзду зібралися мешканці. Одні бурчали, що всього не відновити, як було, інші слухали мої поради. Кажу, що поряд багато багатолітніх дерев і багато вже спиляних, які можна використати. На цьому й розійшлися. Ці розмови чув один із мешканців цього будинку Володимир Ріпка.

Через два дні йду цією ж дорогою повз будинок № 36, що на Сухому провулку, й бачу встановлені гарні сидіння зі стовбурів дерев, прокладені по обидва боки до входу в будинок, з опорами для спини, оббиті лінолеумом. Грядочки благоустроєно. Оце вам самоврядування і господарювання! Кажу: гарно зроблено, і хто ж це такий майстер? А це Володя Ріпка зробив. Не чекав ЖКГ, а зробив все якнайкраще, бо це для себе, для краси свого житла і побуту. Ось так би й усім.

Дещо нехай роблять ЖЕКи, а дещо — ми, як господарі своїх дворів і домівок. Життя має бути красивим не лише зовні, а й у душі, бо ми ж люди і в нас все має бути і бажаним, і щирим, і прекрасним. У бажанні зробити щось для себе і громади ми повинні бути невтомними. Зробиш добро для всіх, і воно віддасться сторицею. Тож робімо добро свідомо й наполегливо, бо ми — добрі люди! Виховані християнською вірою доброти, любові та надії на краще.

Микола КОТОВ, Дніпродзержинськ
Газета: 
Рубрика: