Відгук на статтю Сергія ШЕБЕЛІСТА «Свобода» як усвідомлена необхідність?» («День», № 202 від 7 листопада 2012 року)
Чому ВО «Свобода» на виборах до Верховної Ради здолала п’ятивідсотковий бар’єр і стала парламентською партією? Тепер у Верховній Раді виникла нова розстановка сил, потрібно буде більш ретельно готуватися до засідань, у конкурентній боротьбі відстоювати свої принципи, і можна сподіватися, що хоч особиста вигода народних депутатів чи інтереси якихось угруповань будуть потіснені питаннями суспільного значення. Головне — стався злам світоглядного виміру. Коли наприкінці Другої світової війни окремі командири німецьких військових гарнізонів ухвалювали рішення здаватися в полон замість виконувати накази битися до кінця, це знайшло пояснення в тому, що в них почала пробуджуватися совість. І вона пробудилася в багатьох німців, серед різних верств населення, які рішуче порвали з тоталітарною ідеологією німецького фашизму, разом узялися будувати демократичну Німеччину й досягли значного успіху в цій справі. Результати виборів у нас — це початок пробудження національної свідомості українців, унаслідок чого ВО «Свобода» стає парламентською партією. Чому з таким запізненням? Тому що з перших днів незалежності національному відродженню запеклий опір вчинили творці кланово-олігархічної держави, якою нині є Україна. Вони вже тоді мали чітке уявлення, як досягти своєї мети, ретельно сплановану послідовність дій, самовідданих і беззаперечних, із суворою дисципліною виконавців. Це — колишня партноменклатура, яка влилася в органи влади, нові комерційні структури, їхня прислуга з числа малоросів, перевертнів, різних приблуд, яким ніхто й ніколи не в змозі втлумачити, що таке народовладдя, хоч вони й завжди готові просторікувати про переваги такої форми правління. Всюдисущі в подібному товаристві рвачі й торбохвати, яким і не снилося, й не мріялося, що коли-небудь перед ними відкриється таке широке поле діяльності.
Що ж до націонал-демократів, то вони так захопилися власними міркуваннями, як треба діяти, кого слухати, з ким і як укладати угоди, враховуючи, кому дістанеться лідерство, що ніколи було звертатися до наших духовних світочів, провідників української нації, запалювати свої смолоскипи від їхнього вогню. Через що й не спромоглися дати відсіч антиукраїнським силам, повернути на свій бік якомога більше громадян, і самі себе прирекли плентатися у хвості подій. Поширюються розчарування й безнадія. Все прораховано, все схоплено, все під контролем. Та виявляється, що не все. Український характер, важливими рисами якого є спреведливість, чесність, добропорядність, прояснюється в цих штучно створених умовах демагогії й дилетантства, безвідповідальності й безкарності. Почався новий відлік часу, коли стало зрозуміло, хто є хто в українській політиці, за що виступає і чи здатний відвернути ті загрози, які темними хмарами нависли над країною.
