На початку січня 1992 року в одну ніч державою були пограбовані майже всі її громадяни. Кажуть, хто був тоді ближче до банківської сфери і за таємними каналами знав про це безпрецедентне пограбування, напередодні хутко перевели свої кошти у валюту і таким чином надзвичайно збагатилися, здобувши солідний первинний капітал.
Гіперінфляція, котра тривала тоді в Україні не один рік, призвела до зубожіння майже всього населення. А «тінь» умить поглинула левову частку економіки, з неї держава ніяк не вибереться й донині. Бідність залишається однією із головних бід сучасної України.
Питання про повернення громадянам заощаджень, котрі вони втратили в установах колишнього Ощадбанку СРСР, стало не раз підніматися в популістських програмах лідерів політичних партій не одних виборчих перегонів в Україні. Виборці вірили. Але так все і залишалося обіцянками.
Коли б в Україні правила сила закону і вона б не була пограбована й корумпована тотально, то ще б із 90-х років можна було частини повернути людям втрачені заощадження. Скажімо, у диференційованих формах: на придбання житла, навчання, на лікування, на весілля тощо. І на сьогодні ця проблема була б вирішена. Та ще раз наголошу: це при умові, коли б політика в Україні й управління нею поєднувалися з мораллю.
Як відомо, інфляційні процеси постійно «з’їдають» незначні підвищення зарплат, пенсій, різних соціальних виплат. У зв’язку з тим, що держава по суті втратила контроль за сферою торгівлі і все диктує ринок, котрий в українських умовах не завжди є цивілізованим, ціни на деякі товари у нас, прямо скажемо, гіпертрофовані. Вони є значно вищими, ніж у країнах Євросоюзу. 1998 року я відвідав Канаду, Німеччину, Чехію, Польщу і мав змогу порівняти зарплати, ціни, соціальний захист у них і у нас.
Якщо у 1992 році під час відомих сумних подій із заощадженнями за 4—5 тисяч рублів можна було купити двокімнатну квартиру в райцентрі (тоді саме розпочалася приватизація житла) у будинку, зведеному наприкінці 60-х років, а нова модель «Жигулів» коштувала близько 10 тисяч рублів, то тепер на ті гроші, що нам обіцяють повернути з мізерною індексацією, як мовиться, далеко не розженешся.
Тож коли новий уряд енергійно візьметься за подолання в Україні корупції, за виведення із тіні її економіки, припинить зловживання можновладців, про що не раз говорив у своїх виступах Президент України В. Ющенко, тоді, можливо, вдасться збільшити у кілька разів державний бюджет, а відтак як слід проіндексувати втрачені заощадження, за рахунок яких люди змогли б хоч якось поліпшити своє матеріальне становище. Тож залишається поки що сподіватися й чекати.
