Призначення нового складу Кабінету Міністрів, наслідки урагану «Катріна», нові проекти в українському та російському кіно — про ці та інші події тижня в рубриці «Що хорошого? Що поганого?»
Дмитро ТАРАН, сценарист, режисер, продюсер директор кінокомпанії «Таран Продакшн»:
— Недавно був присутній на прем’єрному показі російського фільму «Чоловічий cезон, або Оксамитова революція». Багатий фільм у частині реалізації, хороша операторська робота, відмінний саундтрек і... абсолютно нульовий сценарій, беззмістовні діалоги, поганенька гра акторів. Звичайний російський продукт із депресивним вмістом. Наркотики, смерть, нульовий курс людського життя в базарний день і пафосний напис «Правоохоронцям присвячується». Після перегляду фільму залишилося відчуття, що американський мейджор, який займається такими російськими проектами, спеціально насаджує дух занепадництва на тлі американських автомобілів і товстезних пачок грошей. Від понеділка почали надходити відомості з регіонів про чергові сесії обласних і районних рад на тему кадрових змін і нових переділів. Країну знову труснуло, безліч людей зробили кроки на вихід, дехто зробив крок на вхід. Підприємці в очікуванні: з ким мати справу, хто реально вирішуватиме питання. Проекти заморожують, і вони лежать у шухлядах столів. У містах і селах усі обговорюють вибори. Причому навіть не на тему, хто кого, а переважно, хто як зможе на цих виборах заробити. Але кіно в країні знімають. І це радує. Кількома днями раніше описуваного тижня розбила тарілку об штатив хороша знайома і власниця продакшена, в роботі в інших студій кілька шикарних проектів, готують до здачі небагато відмінних сценаріїв. І найголовніше — на відміну від російських колег, які мислять американськими сюжетними поворотами, в нас помітні спроби зробити справді слов’янське кіно з хорошим гумором, з голівудською динамікою, без сюжетних і логічних нестиковок та на хорошій літературній основі. І без цієї російської войовничої депресії. І це добре. Хоча російського кіно в прокаті більше. І це для нас погано.
Осман ПАШАЄВ, журналіст (НТН):
— В Оперному театрі відбулася прем’єра оновленої версії «Фауста». Це добра подія для культурного життя і погана для мене, бо я туди не потрапив. Хоча запросив своїх друзів, що відвідали оперу без мене. Натомість, вперше за 28 років свого життя, побував у селі Корбекуль (біля Алушти), звідки мої предки. Зустріч нового покоління кримчан відбулася без суму і ностальгії, і це вселяє велику надію на політичне відродження автохтонних етносів Криму. В Україні в цей час призначили уряд. Добре це чи погано — поки важко сказати. Добре тому, що тепер, завдяки наявності уряду, за події на певних людей з іменами і прізвищами покладається відповідальність. Втім, скидається на те, що Ющенко, як cover-version Кучми, із задоволенням керує країною «вручну». У Києві гарна осінь: сонце яскравіше, ніж на початку літа, але пече не так зле. Погода, як на мене, добра. Нагадує південне узбережжя. Долар зростає в ціні. Це таки новина! Телеканала НТН часто цитують на «Українській правді». Для мене це — показник. У професії намагаюся зробити крок уперед. Більше не довіряю жодному з політиків, навіть якщо вони володіють кількома мовами, страждають за радикалізм і мають красиві коси, спотворюють приємне враження про себе, яке будувалося протягом років у студентів економічних вузів про одного дуже вдалого банкіра. Неприємно, що багато моїх знайомих і сусідів, що далекі від політики і медіа, не розуміють, що відбувається. За тих, хто хвилюється, прикро, бо нова влада надовго зруйнувала міф «разом нас багато і нас не подолати».
Євген КОПАТЬКО, соціолог:
— Добре, що з призначенням нового уряду починає налагоджуватися життя в економіці. Від волюнтаризму ми починаємо приходити до якихось продуманих дій. Поволі йдемо від Майдану та починаємо раціонально жити в наших умовах. Думаю, що у зв’язку з новими призначеннями є можливість на покращання відносин із Росією. Це також важливий момент. І оскільки з’явилася надія на щось хороше, про погане говорити не хочеться. Я би хотів, щоб нові люди, які прийшли на свої посади, більше займалися економікою, а не політикою. На мій погляд, це дуже важливо. Адже ситуація досить складна. А ще на Україні чудова погода. Це радує.
Оксана ШВЕД, Національний комітет Товариства Червоного Хреста України:
— Найбільш помітною подією минулого тижня, на мою думку, стало підбиття підсумків та вивчення уроків, які принесла світові «Катріна». Історії і телерепортажі про беззаконня, людей, які гинули від голоду та поневіряння, про відчай, який панував в нелюдських умовах тимчасових таборів в Новому Орлеані, відверто нагадували оперативні зйомки з Дарфура, Іраку чи Афганістану. Перший шок як закордоном, так і в нашій країні, зокрема і гуманітарній організації, де я працюю, настав не від вигляду людської біди і страждань. На жаль, за специфікою роботи, такі кадри стали для мене однією з реалій життя. А через те, що це відбулося в Сполучених Штатах Америки — країні, яка завжди була готовою прийти на допомогу і водночас надати поради країнам, які опинилися в епіцентрі стихійного лиха, принесеного природою чи людьми. Тут, в українській столиці, як і в інших містах світу, основна увага швидко переключилася на політичні наслідки катастрофи, а також на заходи по відновленню. Тут слід зауважити про інцидент, пов’язаний із фіктивним вербуванням волонтерів на відновлювальні роботи до США під незаконним прикриттям Червоного Хреста, який прикро вразив нашу організацію і змусив вжити екстренних заходів для спростування цієї інформації та застереження населення про ризик шахрайства та торгівлі людьми. Останні події поставили перед нами, як гуманітарною організацією, нові задачі по інформуванню населення в умовах стихійного лиха. Адже щороку жертвами катастроф стають мільйони людей, в той час як вірна та своєчасна інформація могла б врятувати життя багатьох із них. Але в наш вік перевантаження інформацією необхідно чітко визначити, які данні є життєво необхідними для тих, хто реагує на стихію до, під час та після неї. Як ми можемо покращити систему інформації? Відповіді на ці питання ми вирішили висвітлити в «Доповіді про глобальні катастрофи», презентація якої відбудеться в Україні вперше. Наші власні потреби не мають віддаляти нас від інших людей, які знаходяться в катастрофічному становищі, чи змушувати нас лишати їх напризволяще. Навпаки, криза в будь-якій точці світу демонструє необхідність спільної людяної позиції та прояву гуманності.
